Вибрики природи

Антоніна та Антон Хлібовські із села Лучки Кам’янець-Подільського району й допустити не могли, що на старість залишаться без даху над головою. Цьогорічне грозове літо багато біди наробило людям в інших областях, про те старенькі чули, та все хрестилися: мовляв, слава Богу, в нашому краю ще тихо. Біда прийшла не питаючи. Уночі з 22 на 23 червня з території сусіднього, Дунаєвецького району несподівано хлинула повінь ( там прорвало греблі одразу трьох ставків). Вода ринулася течією річки Жван, на якій була розташована каскада, в низину й умить понищила немало майна в окрузі. Несла дерева з корінням, зірвала та пошматувала на кавалки залізобетонний міст між Грушкою та Лисківцями. Гуркіт стояв нечуваний. Подружжя в невеликих Лучках не спало, виглядало у вікна. Старенькі забідкалися, побачивши, що вода змила їхній сарайчик. А вона вже взялася за саманну хатину. На щастя, знайшлися добрі люди, які не злякалися негоди та вихопили їх із самісінької пащі смерті. Хлібовських доправили до Староушицької дільничної лікарні, де поселили в світлу та простору палату. Тут вони мешкають уже тиждень. Їх забезпечили не тільки харчуванням, а й узялися поправити здоров’я. Дідусеві вже 81 рік, бабуні – 79. «Ми працювали, не думаючи про відпочинок, а тепер, наче на курорті», – кажуть усім, хто до них заходить. Родину нещодавно провідав губернатор Василь Ядуха. «Головне, що ви живі й здорові, – сказав очільник області, – можете бути певні, що поза увагою влади не залишитеся. Уже найближчим часом у вашому селі для вас підшукають хату, ви її оглянете і, якщо сподобається, влада придбає її для вас. Але ваш поважний вік потребує допомоги й підтримки, тому радимо вам оселитися в будинку для літніх людей. А нову хату можете залишити сину, бо він проживає зараз у незадовільних умовах», – зауважив очільник краю. Він також високо оцінив роботу рятувальників, які працювали у зруйнованому будинку, виносячи з-під уламків стін людське майно. Міст навели за добу Такої оперативки у голови Кам’янець-Подільської райдержадміністрації Михайла Желізника ще не було. Не тому, що працює усього місяць на посаді очільника РДА. А через надзвичайні події, які принесли лихо на територію району. Чотири населені пункти – Чабанівка, Липи, Лисківці та Гута-Чугорська за одну мить стали відрізаними від світу через руйнування моста. Люди впали в паніку, кинулися закуповувати найпотрібніші харчі в магазинах з таким запасом, який тільки дозволяли їхні гаманці. У районі на оперативці одразу ж створили штаб із ліквідації лиха. Віддавши відповідні розпорядження службам, начштабу – Михайло Желізник разом із першим заступником Олександром Федиком одразу вирушили на місце події. «Я б ніколи не повірив, що така мала річка, майже потічок, може збільшитися в об’ємі в стільки разів. Навіть у навколишніх селах люди чули надзвичайний гуркіт близько 10-ї вечора. «Чи то війна, чи землетрус?!» – перепитували одне одного. Залізобетонні конструкції, а вони ж не менше 300 кілограмів кожен, течія віднесла на відстань до 350 метрів. А далі шалений потік блискавично помчав у сторону насосної станції, з якої п’є воду тритисячне селище Стара Ушиця, а також обласний дитячий санаторій «Дністер»… Голова райдержадміністрації, оглянувши зруйнований міст, покликав на допомогу місцевих військових, звернувшись до начальника факультету військово-інженерних військ національного університету імені Івана Огієнка полковника Сергія Мальченка. Військові інженери – справжні майстри в наведенні тимчасових переправ, вони працювали на Прикарпатті та Закарпатті, будуючи мости на місті знищених минулорічною повінню. Виїхала на місце подій і бригада з дорожньо-експлуатаційної дільниці, якою керує Віктор Чорний. Тимчасову переправу вирішили будувати нижче зруйнованого мосту, де береги більш пологі. Усього однієї доби вистачило їм, щоб відновити сполучення з чабанівським регіоном, що є найвіддаленішим закутком району. Через повінь пропустив ЗНО Тим часом керівники району разом із санітарним лікарем Керничним поїхали на насосну станцію в Стару Ушицю. Дорога була замулена так, що машину довелося зупинити та добиратися пішки через ліс. У воді серед поламаних дерев, сміття, мулу виднівся лише дах станції. У ту страшну ніч на ньому врятувався черговий водозабору Андрій Маковецький. Чоловік якраз збирався зварити каву, щоб трохи збадьоритися, як почув той гуркіт, який чули і в ближніх селах. Не встиг він відкрити кран, щоб налити води в чайник, як вода заповнила не посудину, а приміщення. Вона вирвалася десь із каналізаційних труб. Двері відчинити було неможливо: їх теж підперла вода. Черговий вибив вікно і виплив нагору та вибрався на дах станції, де й просидів до ранку. Нікому подзвонити не міг, бо мобільний телефон сильно намок і не працював. На щастя, він врятувався. Узагалі, жодна людина не загинула. Стихія вчинила прикрість одному випускнику з Чабанівської загальноосвітньої школи: він не зміг потрапити на ЗНО з фізики– не було як добратися. Його заспокоїли: тести він зможе скласти пізніше. У Старій Ушиці з п’яти свердловин після тієї жахливої ночі працювала лише одна, всі інші потонули під намулом. До того ж, під водою зникло три трансформаторних підстанції та лінія електропередач, що забезпечувала струмом насосну станцію. Члени штабу з ліквідації наслідків стихії постановили: треба підвозити питну воду в селище, поки не відновлять колишнє водопостачання. Санітарна служба району отримала наказ суворо контролювати споживання води, щоб не допустити епідеміологічної ситуації. Еменесники та сільська влада в особі голови Василя Мацькова взяла на себе турботу про підвіз продуктів та медикаментів. Стара Ушиця, яка на своєму довгому віку всіляке бачила, потроху оговтується від біди. Загалом збитки, яких завдала стихія за всього одну ніч, оцінюються попередньо в суму понад два мільйони гривень. Проте, природа не заспокоїлася й на цьому. Зливи продовжують свою чорну справу. Зокрема, вони можуть знищити щедрий урожай, який цього року очікували в районі. Віра ШПИЛЬОВА.