Подорожуємо Україною. Коли б'ють у дзвони Почаївської Лаври

Почаївську Лавру почали будувати у XVI столітті. Фото: автора

Свято-Успенский монастир на Тернопільщині — один із найбільших українських центрів православ'я

Почаїв, що у Кременецькому районі Тернопільської області, – містечко маленьке, його населення не дотягує до восьми тисяч чоловік. Однак дуже часто, особливо на великі православні свята, людей тут значно більше. А все завдяки Свято-Успенській Лаврі – чоловічому монастирю, одному з найбільших центрів православ'я в Україні.
Монастир розташований у мальовничій місцевості – на пагорбі Кременецьких гір, навколо широкі простори, і в ясну погоду можна побачити силует сусіднього монастиря – у Підкамені.

Успенський собор - головнийхрам монастиря.

У літописних джерелах йдеться, що монахи у цій місцевості почали селитися дуже давно – ще в середині ХІІІ століття. Це були втікачі із Київо-Печерської Лаври. Тоді вони рятувалися в навколишніх печерах від монголо-татарської навали.

Біля входу в монастир.

За легендою, на пагорбі, де зараз стоїть Лавра, монахи побачили Діву Марію, а потім – відбиток її стопи. Саме на цьому місці забило цілюще джерело і спершу збудували дерев'яну церкву, а згодом, у XVI столітті, кам'яний монастирський комплекс з елементами оборонних споруд.

З терас монастиря відкривається краєвид на навколишню місцевість.

Головна святиня Лаври – ікона Божої Матері, подарована монастирю наприкінці XVI століття власницею навколишніх земель та меценаткою Анною Гойською. Тоді ж монастирем керував ігумен Іов, і з його правлінням пов'язують розквіт обителі. Тепер Іов – святий, і на території монастиря є підземна церква його імені, збудована навколо печерки, яка була його келією. У печерці зберігаються мощі святого і біля вузького лазу завжди черга охочих потрапити усередину. Існує повір'я: якщо у людини надто багато гріхів, вона не зможе вилізти із печери.

Троїцький собор.

Головна окраса монастиря – Успенський собор, збудований наприкінці ХVІІІ століття за проектом Готфрида Гофмана. Храм відомий чудовою акустикою та старовинними настінними розписами й іконами. Потрапити у храм на свято є багато охочих, якщо вам не вдалося, не переживайте – літургію транслюють з динаміків назовні.
Ще одна архітектурна домінанта Почаївської Лаври – височенна дзвіниця із дзвоном-велетнем, який важить понад десять тонн. Коли у нього б'ють, люди підіймаються на дзвіницю, щоб зцілитися від недугів. Загалом у Лаврі є 13 дзвонів, і їх дзвін чути далеко за межами монастиря.

У храмах собору завжди багато паломників.

На території Лаври є ще Троїцький собор, збудований за проектом Олексія Щусєва (він же автор мавзолею Леніна), новий Преображенський собор, збудований у 2014 році, архиєрейський дім, келії та цікавий надбрамний комплекс.

Інтер'єри храмів багаті.

На території монастиря діють суворі правила – жінкам (і навіть маленьким дівчатам) можна заходити лише у спідницях нижче коліна, з покритими плечима і головою, чоловікам – у довгих штанях і сорочці з рукавами. Якщо спідниці у вас немає, вам видадуть на вході імпровізовану у вигляді шматка тканини із поясом-мотузком.
В той же час на території монастиря багато жебраків і шахраїв. І навіть можна побачити оголошення, що попереджають про крадіжки.

Поперердження про крадіжки.

Як дістатися і де заночувати
У Почаїв можна з'їздити із хмельницькими паломниками. Оголошення про поїздки зустрічаються у наших православних церквах Московського патріархату.
Із Хмельницького ходить прямий автобус до Почаєва, відправляється о 8.10 від центральної автостанції. Досить добре сполучення Почаєва із Тернополем.
Найкоротший автомобільний шлях становить 177 км і пролягає по трасі Е50 до Тернопіля, а далі на північ.
У Почаєві можна заночувати у місцевих мешканців, у готелі навпроти собору, а також у підземній церкві святого Іова, але варто прихопити із собою килимки і ковдри.