Хмельничани в Європі. День перший.

Хмельничани Анна Думанська та Богдан Місюренко вирушили в експедицію Європою (про мандрівку читайте тут) автостопом прямо із Хмельницького. Діставшись кінця міста на маршрутці, вони швидко зупинили перше авто. Водій Остап їхав у Волочиськ. Дізнашись, що пара прямує до Львова, він запропонував поїхати з ним у Волочиськ, де він швидко завершив всі справи і підвіз їх аж до Тернополя.
«Вже через кілька хвилин після прощання з Остапом ми сиділи в джипі військового пенсіонера Павла. Його захоплюючі історії справили на нас сильне враження, - діляться мандрівники. – В молодості він служив у Косово. Якось у погоні за снайпером він дістався вершини пагорба. Коли йому по рації повідомили, що він щойно пробіг по мінному полю, у Павла в той самий момент назавжди змінився колір волосся на сивий. В кількох кілометрах від цього місця міжнародні саперні загони сантиметр за сантиметром прочищали та розміновували місцевість, а він, не знаючи цього, біг тим самим мінним полем».
Водій Павло справив на хмельничан сильне враження. Вони розповідають далі: «Згодом Павло переправився на службу в Африку, в одну з найнебезпечніших країн в світі Конго-Заїр. Одного разу, коли він патрулював територію, його машину зупинив натовп озброєних людей. Одні були одягнені у стару бельгійську форму і тримали в руках лук зі стрілами, інші мали автоматом, але були голими. Забравши у військових усе, Павла та ще одного службовця роздягнули і кинули в яму. Через вісім годин їх відпустили, віддавши штани та ключі від машини. Через два тижні наш водій з товаришем повернулися на те місце з різними подарунками: канцелярія, ковдри, вода, їжа. Місцеві жителі з такої радості віддали їм рації та спорядження, яке забрали минулого разу».
Розповідав Павло нашим подорожуючим про те, як важко він перехворів малярією, які чудеса там створюють українські та російські пілоти на літаках, які були списані ще 40 років тому. «Ми ще багато чого почули, як непомітно приїхали до Львова. Тепло попрощавшись з Павлом, ми прогулялися вулицями нашого улюбленого українського міста, але ще довго історії з життя нашого останнього водія не полишали наші думки», - кажуть Анна та Богдан.
На нічліг пара зупинилася у львів’янки Христини, яка запросила їх через інтернет.
«Перший день, як не дивно, виявився насиченим емоціями. І ми раділи з того приводу, що хороших та цікавих людей на життєвій дорозі стає дедалі більше», - такими словами завершується розповідь про перший день мандрівки.
Нагадаємо, що стартував проект «Самостійно навколо світу», в якому ми стежитимо в реальному часі за мандрівками хмельничан по всій планеті.