ye-logo.v1.2

Самостійно навколо світу. Гімалаї: грандіозні краєвиди, багато яків, англомовні шерпи і +5 до карми

Туризм 5843
Місток на висоті понад п
Місток на висоті понад п'ять тисяч метрів. Фото: Лесі Гошовської та команди ExtremeGuide

Хмельничанка Леся Гошовська поділилися враженнями від найвищих гір планети.

Президент Хмельницької обласної федерації альпінізму і скелелазіння Леся Гошовська увесь час у роз'їздах. Ледь вдалося зустрітися з нею у Хмельницькому між поїздками: то вона з дітьми на змаганнях у Харкові, то веде групу на Ельбрус... В активі цієї усміхненої та енергійною дівчини Памір, Кавказ, Карпати та Кримські гори... А нещодавно вона побувала у Гімалаях, підкорила деякі вершини на насолодилася видом на найвищу точку нашої планети.
- Лесю, ти вперше була в Непалі? З ким їздила?
- Так, вперше. Їздила зі своїми друзями по роботі з Одеси, з якими разом водимо людей в гори. Також були люди з Києва і Дніпра. Поїхали у розвідку: відпочити, гори розвідати.


Команда, у складі якої Леся ходила Гімалаями.

- На які вершини піднялися?
- Ходили трекінговим маршрутом до базового табору Евересту, він на льодовику Кхумбу розкинувся. Піднімалися на вершини: Кала-Патар (5648), Айленд-пік (6165) і Ама-Даблам (6812). Остання найскладніша. До неї навіть трохи не дійшла, не вистачило сили і здоров'я.


Леся Гошовська на вершині Айленд-пік.

- Як почувалася? Гірська хвороба тебе оминула?
- Мене вірус скосив під кінець. Висота відчувається вже на висоті 3,5 км, від Намче-Базару (високогірне селище, столиця регіону). У людей, які вперше у високих горах, голова боліла. Але мені нормально було, я все літо на Кавказі провела. Найвища ночівля була на висоті 5200 м, звідти ми ходили на Кала-Патар, мене продуло, і я застудилася. На висоті дуже сухе і холодне повітря, усі кашляють. На Айленд-пік ще вистачило сил, а на Ама-Даблам — ні.
- Без спеціальної підготовки буде складно у Гімалаях?
- На трек треба готуватися. Бігати спочатку по 5-7 км, потім — 10 км. Витривалість розвивати, дихальні вправи робити, здоров'я зміцнювати, не пити-не курити. Щоб до висоти підготуватися, можна бігати у респіраторі, бафі (бандані).
Може здатися, що у Гімалаях не дуже високо, адже навколо села і живуть люди. Але нестача кисню відчувається. Дерева ростуть лише до висоти 3800, вище — маленькі кущики, а вище чотирьох тисяч — все голе, низька трава і яків багато.


Яків у Гімалаях багато. Їх використовують для перенесення вантажів, а з молока наків (самки яків) роблять сир і масло.

- Правда, що воду у гмалаї привозять?
- Так, там існує велика проблема з водою. Питну воду ми купували — долар за літр в середньому. І чим вище, там дорожче. З річки не нап'єшся, як в Карпатах чи на Кавказі.
- Там нема річок, чи з них не можна пити?
- Села розташовуються на підвищенні, а річки — у глибоких долинах, тому до них складно дістатися. До того ж вони бурхливі, несуть каміння, бруд. Місцеві тягнуть з річок водогін, але яка та вода, не знаю, у річки яки ходять, і перуть там все, купаються... Щоб ніяку паличку не підчепити, з крану воду краще не пити, або хоча б кип'ятити. Вже вище, біля базового табору Евересту, можна з річки воду брати.


Бурхлива гірська річка.

- А з їжею як?
- Харчувалися у лоджіях (щось на зразок хостелу), в яких жили. Проживання коштує недорого — 1-2 долара — за умови, що ти будеш харчуватися у них. Якщо ж ні — 10 доларів. Тому дешевше брати щось поїсти, можна ще щось своє їсти, але щоб вони не бачили.
Найпопулярніша національна страва далбат — варений рис з сочевичним соусом, тушкованими овочами, шматком хрусткого хлібця і гострою маринованою цибулею. У нижчих селах така страва коштує 3-4 долари, чим вище, тим дорожче, і порції менші.


Міст Хілларі (названий на честь першого підкорювача Евересту) - найбільший на треку до базового табору Евересту.

- Спілкувалася з шерпами (народ, що мешкає у Гімалаях; багато шерпів працюють портерами та провідниками на Еверест, тому слово “шерп” іноді вживають для позначення будь-якого гімалайського провідника, незалежно від національності)?
- Вони там усі просунуті, англійську знають, хоча би на базовому рівні. Люди з усього світу приїздять, туристи — це їхній заробіток.


Намче-Базар - столиця шерпів.

- А як вони ставляться до туристів?
- Привітні. Допомагають. Не так, щоб здерти гроші за все на світі. Залишали у лоджіях речі на деякий час, і в нас за це гроші не брали. Діти звикли, що їм щось дають, заглядають у руки. Якщо хочеш пригостити їх чимось, наприклад, цукерками, то треба набирати на всіх, або взагалі не давати.
А от в Катманду багато індуїстів, у них до білих людей якесь особливе ставлення. З нашими дівчатами, зокрема з тими, що світліші, фотографувалися часто.
- Поділися враженнями від Гімалаїв.
- Хочу повернутися туди знову. Спочатку йшли долиною, між деревами, ще не так було. А коли відкрилася панорама на Еверест на інші гори, то щелепа відвисла. Як на картинці, аж не вірилося, що бачиш їх реально.
Там зовсім інші масштаби, ні з чим не зрівняти. Величезні гори, щоб все роздивитися, дивишся одночасно і вдалину, і вгору. Від поселення до поселення йдеш 10-15 км гірською стежкою, і там ніщо не проїде, лише пішки. А коли підійшли ближче до Евересту, це щось неймовірне. Здається, що перед тобою стіна стоїть, а ти як мурашка. З Кала-Патару Еверест видно добре. Дуже гарно і зранку, і вдень, і ввечері, небо переливається, має дуже глибокий колір, відчувається, що високо. Бував такий сильний вітер, який здував сніг з гір. Здавалося, що це хмара за гору зачепилася, а це такий вітер.


У Гімалаях просто фантастичні краєвиди...

- Чи думаєш ти над підкоренням Евересту?
- Не буду розголошувати. Підкорити його — не підкориш. Дай боже вибратися просто на нього. Але поки що на нижчі висоти треба йти. До того ж на Еверест не лише небезпечно, а й дорого підійматися. Лише пропуск коштує 11 тисяч доларів. Але у Гімалаях і так є чим зайнятися, 14 восмитисячників!


- Небезпечні моменти були?
- Намагалися не сунутися в дуже небезпечні місця. Але переходили тріщини на драбинах, як у фільмах показують. Коли йшли на Айленд-Пік, була широка тріщина, то поставили драбину. Раділи, що атракціон з'явився. Як вийшли на вершину, така панорама відкрилася: навколо високі вершини. На підйомі на Ама-Даблам був момент, коли я ніби відключилася. Усі думки зникли, просто сприймала все, що відбувалося. Цікавий стан, хочу ще його відчути.


Під час сходження на Айленд-пік.

- Крім гір, ще десь побували у Непалі?
- У монастирі Тянгбоче на висоті 3800 метрів потрапила на фестиваль танцю. Монахи танцювали, потім була вистава, актори в масках. Цікавий місцевий колорит.


Монастир Тянгбоче.

В Катманду влаштували екскурсію індуїстськими храмами, ходили на найбільшу буддійську ступу Будда-нат.

Храм мавп.

- Ти ж була практично у тих же місцях, що й Дмитро Комаров з проектом “Світ навиворіт”. Ти дивилася передачу?
- Ні. Я ж в цей час у Непалі була (сміється).
- Підіб'єш підсумки мандрівки?
- Кругозір розширився, це точно. Хоч я часто буваю у горах, але щось змінилося, навіть в мені. Ще точно не можу сказати, що, але жетончик на голову впав, +5 до карми точно (сміється — прим. авт.). Це певно, місце сили. І йогою займалася залюбки. Там все в кайф.

На треку.

- Наступні грандіозні плани?
- Хочу подивитися, як навесні у Гіламаях цвітуть рододендрони, вони там до трьох метрів виростають.
- Лесю, пам'ятаю, як ти працювала у державній конторі. А тепер так круто змінила життя, весь час у горах. Поділися рецептом успіху.
- Ой, я взагалі була офісною мишкою. Чула, як щось шурхотить за вікном. А потім зрозуміла, що це життя повз мене проходить. Вирішила, що пора щось змінювати. Спершу паралельно працювала в офісі і вчилася на інструктора, стенд зі скелелазіння створювала. А потім мені подзвонили і запитали, чи вільна я на травневі свята, щоб повести групу на Ельбрус? Я сказала, що вільна. А тоді подзвонила на роботу і повідомила, що звільняюся (у мене вже ні відпустки, ні за свій рахунок не було). Але потроху все розрухалося, і світ побачила, і грошей заробила. Не треба боятися. Напевно, якщо знайдеш своє заняття, щось до душі, все прибуде, і гроші, і радість, і здоров'я. Бувають труднощі, але це твої труднощі.

Читайте також, що здивувало хмельничанку в Австралії, і чому у Нью-Йорку пахне смаженим м'ясом.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую