Раїса Осипова. Залюблена у пiсню

Ще з дитинства, залюблена в українські народні пісні, які чула у виконанні своїх батьків (тато грав на тромбоні, а мама співала), Раїса вже знала, що стане співачкою. У неї був такий оксамитовий низький голос, що, почувши циганські пісні у її виконанні, ніхто б не подумав, що співає шестирічна дитина.

Вже з другого класу вона співала на всіх концертних майданчиках міста. Якось, коли виступала в парку біля кінотеатру імені Чкалова (нині – Шевченка), її тричі викликали на «біс». Коли Раїсі усе це вже набридло, вона, тягнучи за собою бандуру, підійшла до мікрофона і голосно сказала: «А я більше не знаю». І, незважаючи на шквал оплесків, пішла зі сцени.

Потім, уже дорослою, була солісткою фольклорного колективу, що існував при ХТІПО (нині – університет «Поділля»), двічі отримала звання лауреата фестивалю «Червона рута», лауреата міжнародного конкурсу артистів естради та республіканського конкурсу польської пісні.

Під час виступу на фестивалі «Червона рута» в Запоріжжі їй так аплодували, так кричали «Браво!», що вона була впевнена, що стане лауреатом, але… до неї підійшов один із членів журі і сказав: «Що ж ви не попередили, що приїдете, – ми б вам місце залишили. А так вже все розподілене».

… Тоді ж з нею починала ще нікому не відома Ірина Білик. Раїса в той час записувалася на студії Софії Ротару, яка вихваляла її голос (такого справді ні в кого не було), а Білик була «чиясь дівчина».

«Якби в мене був такий продюсер, як у моєї учениці Наталі Валевської, – мрійливо каже співачка, – не знаю, де б я зараз опинилась. А так, коли почав розвиватися шоу-бізнес, в Київ більше не їздила».

Нині Раїса Станіславівна – викладач дитячої музичної школи з класу естрадного співу, де працює вже 25 років. До речі, заняття проводить у тому самому класі, де й сама колись навчалася. Але продовжує співати, виконує пісні наших подільських композиторів: Івана Пустового (який спеціально для неї пише пісні) та Михайла Люшні, романси й народні пісні.

І хоч вона виглядає пречудово, в неї вже двоє дорослих дітей: син, який має золоті руки і займається меблюванням, і дочка – студентка Вінницького медичного університету. Вона гарно співає і грає, як і мама, на бандурі, однак, каже: «Краще мами все одно не заспіваю, тому ліпше стану лікарем».

… Коли вона їздила в Австралію до тітки, взявши з собою бандуру, родичка, почувши, як Раїса співає, пішла в український клуб. Там їй допомогли випустити диск, організовували концерти. Пропонували навіть залишитись, але, на третій місяць свого перебування там, вона вже нічого не хотіла, – лише додому, в свої Гречани. «Я ладна була пити холодну воду і їсти чорний хліб, але бути вдома», – каже співачка. Так само чудово зустрічали її і в Польші, і в Чехословаччині, і в Болгарії… І всюди повторювали, що такий голос, як у неї, зустрічається дуже рідко. Її часто порівнюють з Таїсією Повалій, і вони справді дуже схожі: і голосом, і зовні.

А ось рідне міське управління культури Раїсу чомусь не помічає, і, відзначивши преміями менш відомих працівників культури, про неї й не згадує. 

…За все, чого вона досягла в житті, Раїса Станіславівна вдячна, перш за все, своєму чоловіку Євгену. Дякує за те, що дав змогу проявити себе, і всі сімейні, і господарські проблеми взяв на себе нерідко замінюючи дітям матір.

Вони вже 30 років разом, але вона із задоволенням згадує їхню першу зустріч: «Мені було тоді 15 років. Я гуляла з подругою і побачила дуже гарного хлопця, схожого на Алена Делона. Закохалася з першого погляду, і коли ввечері прийшла на дискотеку, побачила його там. Напевно, від мене йшла така скаженна енергетика, що він одразу ж запросив мене. Я була на сьомому небі від щастя». З того вечора вони не розлучалися, і, щойно Раїса закінчила школу, одружилися. 

… Він надзвичайно пишається своєю дружиною, і коли вони йдуть в гості чи на весілля, завжди каже: «Зараз моя Рая заспіває» або «Давай, Раюню, утри всім носа».

А коли бачить, як її учні виступають на великих сценах (таких у неї десятеро: Наталя Валевська, лауреат багатьох міжнародних конкурсів Ірина Брилюк, маленькі зірочки – фіналістки конкурсу «Таланти твої, Україно» Аліна Горбатовська, Аліса Ігіна, Яна Ігнатко) засмучується. Якось навіть заплакав: «Чому ж тебе, Раюню, так не цінують у нашому місті?..»