Смарагдове весілля Станіслава та Марії Олендрів

Кажуть, що смарагд — камінь мудрості. І справді, за спільно прожиті роки подружжя Олендрів бачило злети й падіння, набуло мудрості, яка приходить із життєвим досвідом. А ще смарагд допомагає розуміти думки одне одного.
Нещодавно Станіслав та Марія Олендри, мешканці Віньковець, відсвяткували своє смарагдове весілля. За їхніми плечима – купа років. А ще більше – спогадів. 55 років тому приїхав 26-річний Станіслав у Віньківці до своєї сестри й сподобав 18-річну сусідську дівчину Марію. Між ними одразу ніби іскра пролетіла, й зародилося святе почуття – кохання. Через чотири місяці створили вони сім’ю. Отак славний великоолександрівський парубок став віньковецьким зятем.
То був найважчий період їхнього життя. Весь час подружжю Олендрів доводилося багато працювати. Станіслав Миколайович – професійний водій. Починав колись на місцевому спиртзаводі. Потім багато років працював у автоколоні. Керівництво поважало його як зразкового працівника, неодноразово його портрет було занесено на Дошку пошани. А для колег він завжди залишався другом і людиною, яка допоможе і словом, і ділом. Марія Василівна також ніколи без роботи не сиділа. З раннього дитинства вона знала, що таке праця: десятирічною дівчинкою ходила з мамою на поле сапати за літр супу, бо повоєнний час був не менш суворим і виснажливим для людей. Потім пасла вівці, на свинофермі трудилася, а згодом – на фермі біля телят. Було й таке, що молодому подружжю доводилося ходити без спідньої білизни, а грошей майже ні на що не вистачало. Але весь життєвий шлях Марія Василівна й Станіслав Миколайович пройшли рука в руку. Разом вони розпочали перебудову старої хати. За труднощами й радощами на світ з’явилися син Василько й донька Світлана. Розширилося обійстя, сформувалася родина. Згодом Олендри розвели пасіку, й це зайняття стало додатковим доходом до скромного сімейного бюджету.
Збігали роки, діти поодружувалися й звили нові гніздечка. Нині ювіляри радіють шістьом онучкам і 5-річній правнучці Настусі. Але діти Марії Василівни й Станіслава Миколайовича й досі приходять до своїх батьків за порадою, адже вони завжди будуть для них прикладом. Хоча усього довелося пережити їм на своєму віку: й доброго, й поганого. Втім, ювіляри запевняють, що доброго, все ж таки, було більше. І за це вони вдячні долі!
«Жодних секретів подружнього життя не маємо, – діляться Олендри. – Просто потрібно любити, поважати й розуміти того, кого обрали в  супутники життя. Дбати, щоб йому поруч із тобою було добре й надійно. А ще потрібно вміти прощати...»