«Підірваний» голова

Селяни і досі не можуть отямитися. В ніч на перше березня людей розбудив потужний вибух. Перелякані, роздягнені, вони вибігали зі своїх домівок – кожен боявся, що то вибухнув газовий котел. Насправді ж постраждав сільський голова, який ледь не загинув, намагаючись відвідати туалет.
«Вибух був такий потужний, що шифер порозлітався більш ніж на 10 метрів, – розповідає сусіда потерпілого Геннадій. – Ним була всіяна вся дорога, сусідське подвір’я, а в будинку, що стояв поруч, з вікон повилітало скло. Його ж самого вибухова хвиля разом із дверима відкинула на кілька метрів.
За всіма підрахунками він не мав вижити. Думаю, Євгена Дмитровича врятував Господь. Я в армії шість років служив і знаю, що після такого вибуху його можна було збирати по всьому подвір’ю. А так, отримав лише контузію, шок, забій руки та потовчену спину.
Можливо, він послизнувся і не потрапив під дію вибуху, але сам він казав, що незрозуміло чому, взявшись за двері іншою рукою, відкривав їх не так, як завжди, тому й стояв трохи збоку».
«У нас все подвір’я було всіяне шифером, – каже чоловік, який мешкає поряд з Йосипом Андрійовичем, – летів він не лише до нас, а й на дорогу. А якби  потрапив у газову трубу: чи його, чи мою? Гада, який це зробив, треба по шматку різати живим!». 
... Як вважають селяни, причиною цього стала все та ж земля, війна за яку ведеться вже не один рік. Про це неодноразово писала наша газета. Адже котеджі поблизу Лісових Гриновець будуються вже не один рік. Люди навіть  пікетували Хмельницьку районну держадміністрацію, вимагаючи відмінити приватизацію земель державного господарства «Хмельницький», розташованого на території Лісовогриновецької сільської ради. Адже землі є територією сільської ради, і лише вона має ними розпоряджатися. Проте земельні ділянки головою районної державної адміністрації Іваном Вітвіцьким роздавалися невідомо кому. Із більш ніж 300 розданих ділянок, лише 3 дісталися мешканцям села.
За неофіційними даними, ще два роки тому вартість землі поряд із Лісовими Гринівцями, від яких до Озерної всього 2 кілометри, становила від однієї до п’яти тисяч доларів. «З 2002 року і донині навколо Лісових Гриновець роздано понад 600 ділянок, – кілька років тому казав, розмовляючи з кореспондентом газети «Є Поділля», Євген Грицина. – Мені пропонують прийняти їх у межі села. А потім скажуть: «Проведіть мені світло, газ, воду... А за що?».
...Коли Євген Дмитрович звільнився з пожежної служби, люди, знаючи, що він порядна людина і буде стояти за своє село, обрали його головою. «На посаду Євген Дмитрович заступив 11 квітня 2006 року, – розповідають у сільраді. – Дуже добрий, з ним  легко працювати, адже він абсолютно неконфліктна людина, і кожен його день направлений на те, щоб допомогти селянам. Він навіть ходить з людьми на суди, щоб встановити право власності».
Євген Дмитрович, тільки-но заступив на посаду, одразу ж обгородив кладовище, повністю поміняв каналізацію в дитячому садку, якою ніхто не займався упродовж 25 років, зробив дві котельні – у школі й садочку, провів туди теплотрасу. Про власний зиск думав в останню чергу.
«Ви подивіться на його хату! – каже Геннадій. – Керівник, який накрався, який брав би хабарі, так би не жив. А так – людина, яка живе, як ми всі, і нерідко, як і я до нього, ходить до мене по цигарки.
І в хаті в нього простенько. Двадцять років тому його батьки побудували хату, але він і досі живе в старій, бо нову так і не зміг довести до пуття. А якби накрався, то вже два чи три поверхи звів би. Він навіть стару хату, в якій живе, не має чим перекрити. Та й господарство у нього – курка, собака та кіт». За це, напевне, його і битами збили, і підірвали, і, скоріш за все, як він сам вважає, цим не закінчиться. За словами Геннадія, після замаху Євген Дмитрович сказав: «Що мені робити? Забиратися звідси? Напевно, буду далі боротися, але ж застрелять до біса!».
«Справді, що, міліція загорожу навколо його будинку поставить, чи СБУ буде цілодобово чергувати? – каже Геннадій. – Чи, може, вони відбитки пальців із залишків цегли знімуть?
У мене був великий собака, який вночі гавкав, з незрозумілих причин  навіть кілька разів зривався з цепу. То його отруїли. Я сказав тоді Грицині: «То не на мене мітили, а на тебе».
... Сільський голова дивом залишився живим, адже розтрощений туалет нагадує місце, в яке втрапив снаряд. І це не перший випадок, коли на нього  здійснювали замах. Кілька місяців тому вночі хтось постукав йому у двері. Чоловік вийшов, і тут же отримав кілька ударів битою по голові. Після цього він два місяці лежав у госпіталі. А деякі злослови навіть тішилися, припускаючи, що то голова так напився, що впав і розтовк голову.
... Тоді так нікого і не знайшли. Люди вважають, що не знайдуть і цього разу. Адже того, хто вночі вліз до нього в хату і викрав з комп’ютера дані по земельних ділянках, також не знайшли. Як і того, хто два роки тому підклав у машину депутата сільської ради вибухівку, дуже схожу на ту, яка вибухнула у першу ніч березня в господарстві сільського голови.