Гаряча тема:
- Війна
Святогор Магур робить шаманські бубни
Бубни для шаманів, екстрасенсів і відунів Святослав Магур виготовляє впродовж 10 років.
Стару глиняну хату у селі Рештівці Гусятинського району на Тернопільщині переобладнав під майстерню. Сам з дружиною і двома дітьми живе поряд, у новішій.
«За тисячу років у процесі виготовлення бубнів нічого не змінилося»
Ледь переступивши поріг невеликих сіней, одразу відчуваєш неприємний запах. Хата ділиться на дві кімнати. Ліворуч під вікном стіл, поряд – відро з телячою шкірою, залитою водою. Під стіною невеликий столик, збитий із дощок. Між ними встромлена гілка. На ній висять кольорові стрічки і ляльки, зроблені з тканини. Гроші номіналом 1-2-5 та 10 гривень, нанизані на гілки. Найнижче висить намисто білого кольору.
«Перед виготовленням шаманського бубна потрібно принести пожертву», – пояснює Святогор Магур.
Чоловік запалює ароматизовані палички, тричі водить ними біля гілки, називаючи її деревом духів. Прив’язує кольорову стрічку, і лише після цього розпочинає роботу.
«Іноді ця робота займає годину, іноді цілий день. Власне, за сотні і навіть тисячі років у процесі виготовлення бубнів нічого не змінилося, – каже Святогор. – Спочатку шкуру потрібно вимочити у воді, потім з внутрішнього боку обробити спеціальним розчином, настояним на місцевих травах і корі ясеня. Далі замочити у вапні, після чого зняти волосяний покрив. Знову вимочити у воді і покласти у спеціальний дубильний розчин».
У кожному розчині, як і у воді, шкіру тримають по 12 годин.
Матеріал для своїх творінь Святогор купує у селян або мисливців. Іноді замовник привозить свій. Як правило, використовує шкуру корови та кози, іноді дикого козла, свинячу та баранячу – рідше.
«Шаманський бубен можна зробити з будь-якої шкіри. Все залежить від того, для чого його використовуватимуть. Козяча шкірка тонша, – ділиться Святогор, – звук виходить дзвінким. В корови грубіша – звук басовий».
На цвяшках, вбитих у стіну, висять дерев’яні ободи, на котрі натягують шкіру.
«Переважно вони виготовлені з сосни чи берези, – продовжує Святогор Магур. – Просто інша деревина важко гнеться. Перед тим, як зрубати, духу поля, де росте дерево, потрібно дати пожертву: хліб або молоко. Якщо у лісі, то лісовику залишаю кашу чи стрічку. Рубати потрібно або з самого ранку, або у сутінках, тоді дереву не так боляче, і одразу ж із сирого матеріалу потрібно робити дошку».
«Найбільший інстумент зробив із шкури чорного карпатського козла»
Святогор Магур народився у Трускавці. Закінчив Львівський політехнічний інститут, за фахом програміст. Згодом навчався у Київському університеті імені П. Драгоманова, на кафедрі психології та педагогіки. З майбутньою дружиною Аріяною познайомився у Києві. Чотири роки тому молодята переїхали жити в село.
З потойбіччям Святогор стикнувся ще у дитинстві. Каже, що у 14 років у себе в кімнаті побачив двох духів: один велетень, другий карлик. Хлопець дуже злякався. Відтоді почав цікавитися усім невідомим і містичним, вивчати релігії. Власне, це захоплення і привело Святогора до майстрування бубнів.
Два роки тому Святогор створив власну майстерню. До речі, єдину в Україні. Нині, крім бубнів, він виготовляє різьблені коров’ячі кістки для різноманітних ритуалів, а також калатачки для бубнів. На замовлення може інкрустувати його різним коштовним камінням або особистими речами людини, котрій робить інструмент.
Свій перший бубен Святогор виготовив з білої козячої шкіри і маленькими резонаторами, закріпленими між ободом і шкірою. Це невеличкі дерев’яні вставки, що створюють мембрану з повітря, в котрій звук ніби переломлюється. Так досягається глибоке звучання.
«Найбільший бубен зробив зі шкіри великого чорного карпатського козла: 90 сантиметрів в діаметрі і вагою 7 кілограмів. Інструмент людині потрібно вибирати суто під себе, щоб відповідав її вібрації. Загалом інструмент має надихати на містичну роботу, і у кожної людини бубен звучить по-іншому, адже за допомогою звуку вона входить у транс», – розповідає Святогор Магур.
Кожен інструмент, виготовлений у певний астрологічний час, котрий визначається за датою народження замовника. Подібний бубен людина може використовувати впродовж всього свого життя і навіть передавати у спадок. Святогор каже, що бачив інструменти, котрим понад 100 років.
«Оцей бубен має назву «Перед бурею», – каже Святогор. – Незабаром «поїде» у Мінськ, до замовника. А цей називається «Крило ворона», його замовив переможець програми «Битва екстрасенсів», інструмент відправлю до Києва. Загалом, я не лише виготовляю бубни, а й навчаю природному слов’янському шаманству. Можу з легкістю покидати власне тіло і подорожувати світами, можу зупиняти дихання, навіть впливати на погоду. І в цьому немає нічого дивного, адже усе це вміли наші предки, але з розвитком цивілізації люди втратили дар. Власне тому я переїхав з міста до села, щоб бути ближчим до природи».
Михайло КОРОТАШ.
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: