Наркоторговка мимоволі!?

45-річну Лідію Величко знають у селі як добру матір та гарну домогосподарку. Коли на обійсті жінки знайшли наркотики, ніхто з односельчан цьому не повірив. Більшість вважала, що коноплю їй підкинули. Місцеві мешканці навіть називали двох людей, котрі могли це зробити.
Конопля у сараї
У листопаді 2008 року відбувся суд, котрий засудив Лідію до трьох років позбавлення волі з конфіскацією однієї четвертої майна. Прокуратура Чемеровецького району подала апеляційну скаргу на м’якість вироку. У свою чергу, адвокат Величків подав заяву про розгляд справи у суді вищої інстанції. У грудні 2009 року апеляційний суд залишив вирок без змін.
– Того травневого дня 2007 року в хаті була я, Ліда і внук Ваня, – розповідає мати Величко Ніна Ігнатова. – Чую, знадвору хтось кричить. Ліда вийшла, я за нею. Бачу, стоять якісь у цивільному, а поряд голова сільради і секретар. Сказали, що вони з міліції і одразу пішли на подвір’я. Років десять тому, ще коли Ліда жила з чоловіком, купили вони собі поряд обійстя. Міліція одразу пішла туди. Бачите, на подвір’ї багато сараїв, але вони пішли лише в один, минувши з десяток дверей. Двоє заходять і кажуть: «Там нічого немає». А третій: «Як немає?» Заходить в сарай і виносить два пакети. Один чорного, інший жовтого кольору. А ті пакети усі в пилюці. Невідомо, скільки вони там лежали. Чоловік у цивільному знову зайшов у сарай. Поліз на горище, назмітав полови, соломи, і каже, що це коноплі. Прийшли вони до хати, і він каже до Ліди: «Ви вирощуєте коноплю». Змушував підписати протокол. А в іншому випадкові погрожував, що заберуть її до Хмельницького. Вона підписала. Понятих при цьому не було.
У протоколі було зазначено, що на обійсті Величко було вилучено 3 кілограми 594 грами рослини, схожої на коноплі. Після видалення усього сміття, вага склала 2 кілограми 119 грамів. Згодом експертиза встановила, що це був наркотичний засіб – марихуана.
Увесь цей час Лідія Величко перебувала на підписці про невиїзд. На початку червня 2009 року жінку викликали до обласної прокуратури. Лідію взяли під варту просто під кабінетом помічника прокурора. Нині жінка перебуває в одеській виправній колонії. Родина Величків змінила адвоката, котрий подав скаргу до Верховного суду.
Травма для дитини
– Ванька постійно плакав, – розповідає Ніна Ігнатова. – Питав, що сталося з матір’ю? Куди вона пропала? Ми йому не казали, що Ліда у тюрмі. А коли сказали, дитина замкнулася у собі. А якось телефонують мені з медпункту і кажуть, що приїхали соціальні служби, і Ваньку хочуть забрати до інтернату. Дитина в плач. Довелося робити на батька опікунство. Ванька один раз там переночував, приходить до мене і плаче. Не хоче там бути. Він же з батьком 10 років не жив. А недавно перестріває його голова сільради і каже: «Ти мені будеш ще дякувати за це». І так кілька разів. У дитини стався нервовий зрив. Його забрали у психіатричну лікарню.
Лідію Величко, як і ще двох жінок (Валентину Данилюк та Катерину Холуп’як), котрі проходили по цій справі, засудили за статтею 307 ч. 3 (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання… та збут наркотичних засобів). Під час обшуку у Валентини Данилюк виявили понад 7 кілограмів коноплі. Крім того, в неї проводилася оперативна закупка наркотиків. 100 склянок коноплі вона продала за 9 тисяч гривень. У Катерини Халуп’як виявили 50 грамів марихуани та 796 рослин коноплі, котрі росли у неї на городі. Жінки зізналися у злочині. У Лідії Величко оперативна закупка не проводилася. Вилучені рослини, схожі на наркотики, не зважувалися. За офіційними паперами, у Величко виявили 2 кущі коноплі. В інших документах вже фігурує 4 кущі, а згодом 6. До того, ж Ліда – єдина з трьох підсудних, котра не визнала своєї провини. Більш того, у це не вірять і всі односільчани. Принаймні ті, з котрими вдалося поспілкуватися.
– Після того, як забрали Ліду, підходили люди, і вимагали, щоб я продав магазин, котрий в селі відкрила Ліда, віддав арендований нею став. Я думаю, що наркотики їй підкинули, – каже брат Величко Анатолій Ігнатов.
– Та які то наркотики, – втручається у розмову мати Ліди Ніна Ігнатова. – Назмітали якоїсь полови. Та й де вона могла вирощувати. То ж село. Наш город видно з усіх боків.
«Не віримо!»
Подібної версії дотримується і сам голова сільської ради села Біла Василь Горук. До речі, саме він був понятим при вилученні наркотиків з господарства Величко.
– Я Ліду знаю з самого дитинства, – каже Василь Горук. – Вона за мене на кілька років молодша. Працьовита господарка, гарна мати. Ні в чому такому не була замішана. Я тоді був понятим. Міліціонер виліз на горище, назбирав рослин, схожих на наркотики. Але я добре пам’ятаю, що вони їх не зважували. Не було чим. Я про це зазначив на судовому засіданні. А чому в одному з документів зазначено 2 кущі коноплі, в іншому 4, а в кінці фігурує 6 – я не знаю. Пригадую 3 чи 4 кущі. Раніше з конопель робили одяг, а насіння додавали в пироги. Колись це було традицією. Я думаю, коноплі залишилися від старих людей.
Однак в селі щось приховати досить проблематично. Далеко не всі мешканці села вірять у порядність Василя Горука.
–  У нас тут так, якщо  звечора хтось вип’є, то на ранок усі знають, – каже місцевий мешканець Василь Охотнік. – А тут таке – торгівля наркотиками! Я неодноразово був у них в хаті і на подвір’ї, і нічого не бачив. Коли Горук став сільським головою, міліціонери у нашому селі чомусь почали робити «показники» по наркотиках. Лідії Потрунько за сімдесят. Вона хворіє. Город обробляти не може. Міліціонери нарахували в неї багато кущів коноплі. Було зрозуміло, що це самосів… Засудили на півтора року. Щоправда, умовно.
Односельчани та сусіди, котрі постійно бачили Лідію Величко, також не вірять, що вона могла вирощувати та збувати наркотики.
– Та Ліда навіть курки не могла зарубати, – каже Марія Краснопірко. Жінка живе по сусідству. – Відколи живу, а в неї нікого підозрілого не бачила.
– Тут з рання до смеркання один в одного на виду, – каже Василь Краснопірко. – Лідин город видно з усіх боків. Де б вона ту коноплю вирощувала? І чого не взяли за понятих нас, а голову сільради і секретаршу? Я думаю, що треба було когось посадити, то й посадили.
Сусіди називають ще одного підозрюваного, котрий міг підкинути Лідії наркотики.
– Ліда виховує двох синів, – розповідає Ніна Ямяк. – Маму обходила. Вся сім’я роботяща. Тримали худобу, свині. А щоб вирощувати коноплю чи мак, то як їх можна від сусідів сховати? Правда, з чоловіком вона погано жила. Спочатку він по других ходив. А коли розійшлися, аліментів не платив. За майно судилися.
Помічник Чемеровецького районного прокурора Андрій Жила по цій справі підтримував державне обвинувачення.
– У судовому засіданні Данилюк підтвердила, що купувала у Величко два мішки коноплі по 450 гривень. Величко це заперечила. Данилюк засудили до чотирьох років позбавлення волі, Величко до трьох, а Халуп’як дали рік іспитового терміну.
Нагадаємо, що саме у Халуп’як на городі міліціонери знайшли 796 кущів коноплі та 50 грамів наркотиків.
А ось як своє рішення коментує голова Чемеровецького районного суду Ігор Кобрін.
– Загалом, ані пом’якшуючих, ані обтяжуючих обставин по цій справі не встановлено, – каже суддя. – Величко і Халуп’як за місцем проживання характеризуються позитивно. Данилюк негативно. До того ж, останню визнали організатором. Але Халуп’як та Данилюк свою провину визнали і щиро розкаялися. Величко своєї провини не визнала. Вона взагалі заперечувала своє знайомство з Данилюк. Згодом розповіла, що Данилюк її оговорила, бо її колишній чоловік був винен їй гроші, і в такий спосіб вона вирішила їй відомстити (до речі, про це розповідали родичі Ліди – прим. автора). А чи могли їй підкинути наркотики? Ніхто цього питання не досліджував. На судовому слуханні воно не порушувалося взагалі. Експерт, допитаний у якості свідка, заявив, що рослини, вилучені в господарстві Величко, є наркотиками. А чому не проводилися оперативні закупки – це питання до оперативників. До речі, й про те, що Величко утримує матір інваліда І-ї групи, ніхто з клопотаннями не звертався. Я не вбачаю підстав, щоб відправити матеріал на дослідження. Натомість переконаний, що Величко винна.
Спробував поспілкуватися ще з одним свідком цієї справи – Катериною Халу-
п’як. Жінка проживає у селі Вишнівчик на Чемеровеччині.
– Я вже казала, що до мене приїжджали міліціонери з паспортом Величко і питали, чи я знаю цю жінку, – розповідає Катерина Халуп’як. – Я сказала, що ні. А зараз в мене немає часу, я поспішаю на похорон.
Однак пані Халуп’як лукавила. Які можуть бути похорони о сьомій годині вечора? Згодом я застав жінку в єдиному сільському барі. Катерина втекла у підсобку. Можливо, вона недарма не хотіла спілкуватися з журналістом. Свідки твердять, що жінка розповідала, як до неї приїхали міліціонери з паспортом Величко і, м’яко кажучи, наполягали, аби вона сказала, що знає цю жінку.
Однак родичі Величко не думають полишати цієї справи.
– Лідію Величко засудили за свідченнями іншої особи, – каже адвокат Андрій Мельник. – Не була проведена контрольна закупка, а жінку звинувачено у збуті наркотиків. До господарства Величко, де було виявлено наркотики, був вільний доступ. Туди міг залізти будь-хто. Але все це чомусь не враховувалося. Нами подана скарга до Верховного суду України.
Як вже згадувалося, Лідія Величко нині перебуває в одеській виправній колонії. Її 12-річного сина Івана з нервовим зривом забрали до психіатричної лікарні. Щойно хлопчину випустять з лікарні, Анатолій, дядько Івана, оформлятиме папери про опікунство.