В покинутому приміщенні зерноскладу знайшли 800 кілограмів тротилу

Як ми вже писали в минулому номері «Є Поділля», знахідка мешканця села Велика Радогощ на Ізяславщині не на жарт перелякала односельчан. Того дня Олександр Мороз пішов до колишнього зерноскладу, аби зірвати кілька дощок, щоб обігріти хатину. Чоловік відчув під ногами щось тверде.
«Поштурхав ногою, чую щось металеве, – розповідає Олександр Мороз. – Розгріб руками, дивлюся, якась болванка. Беру до рук, а то снаряд. Дивлюся, а там ще лежить. І третій видно. Думаю, піду розповім директорові школи».
«Приходить до мене і каже, що буде біда, – розповідає директор Великорадогощанської школи Іван Гаврилюк. – А Сашко в нас такий, що любить випити. Думаю, може, щось собі надумав. Колишній зерносклад побудований ще у 1933 році. Минулого року там ще зерно видавали. І діти постійно там граються. Які там можуть бути снаряди? Але Мороз наполягав на своєму. Я повідомив МНС і районний відділ освіти».
Працівники МНС приїхали надвечір. Три снаряди знешкодили. Місце знахідки боєприпасів обгородили, а на охорону поставили дільничного.
«Та ми вже тут стоїмо третю добу, – каже дільничний інспектор Віктор Гончарук. – Якби голова сільради не дав тепле взуття, замерз би. Годину постою, і йду грітися у ФАП (фельдшерсько-акушерський пункт), а мене змінює на- парник».
До вилучення боєприпасів МНСники приступили у вівторок, 26 січня. З землі викопали ще 200 боєприпасів.
«Надійшло повідомлення, що на місці колишнього зерноскладу знайдено три снаряди, – розповідає старший піротехнічної групи Костянтин Старковський. – При обстеженні місця події було виявлено ще 200 снарядів калібру 76 міліметрів. Це 800 кілограмів у тротиловому еквіваленті. Поверх них був порох. Таке враження, що боєприпаси готували до ліквідації. Радіус розльоту уламків кожного з них 800 метрів. Якби стався вибух, вибуховою хвилею були б зруйновані найближчі будинки. Інші також би постраждали. До прикладу, у «Невському експресі» підірвали три кілограми тротилу».
Всього в сотні метрів від колишнього зерноскладу – сільська вулиця. В п’ятистах метрах – школа, в котрій навчаються 54 учні. А в п’ятнадцяти кілометрах – Нетішинська атомна станція.

В приміщенні колишнього зерноскладу місцеві палили вогнище

«Цієї осені хлопці розповідали, що палили тут вогнище, – каже голова М’яко- тинської сільради Сергій Залєвський. - На вулиці був дощ, вони на складі сховалися і смажили шашлики. Добре, що хоч в іншому кутку. Бо якби на кілька метрів ближче… Та на снарядах був порох. Бог нас милував».
«Та ми і коли до школи йдемо, то сюди заходимо, і після школи, – каже п’ятикласник Руслан Матвійчук. – Тут і від дощу ховалися, і в хованки гралися. Двері ж не зачинялися. А багаття я не розпалював, бо могла зайнятися дерев’яна підлога. Ми навколо зерноскладу і раніше знаходили порох. Напевно, його вимивало дощем. Але про снаряди не знали».
Місцеві мешканці пригадують, як працювали просто на боєприпасах.
«Та я був завфермою, – каже місцевий мешканець Сергій Попков. – Просто на тих снарядах стояла вага. Я дояркам зерно видавав. Скільки топтався по них. Я досі не можу в це повірити. Нам Бог дав на життя».
Старші місцеві мешканці пригадують, як під час війни за селом поламалися дві вантажівки.
«Коли німці відступали, поряд з нашим селом були радянські тили, – розповідає Юрій Юрчук. – За селом поламалися два автомобілі, з котрих звантажили ящики з боєприпасами. Моя мати побігла, щоб набрати гільз, з котрих потім можна було зробити кружки. Але боєприпаси зникли. То, напевно, вони. В околицях села люди і раніше знаходили снаряди».
Боєприпаси згодом були знешкоджені на колишньому танковому полігоні, що неподалік села.