Юліана, 2 роки
До Миколая-Чудотворця вона дзвонить з маминого мобільного телефону. Зазвичай слухавку підіймає дідусь Коля, але дівчинка його не впізнає. Тому, щойно почує слово „Алло!”, на своїй дитячій мові, зрозумілій лише рідним, одразу замовляє: апельсини, цукерки, книжки... Але найбільше вона мріє про санчата, аби возити на них молодшу сестричку Сашу. Маленька Юліана так і каже: „Сани для Сані!”
Єва, 4 роки
Дівчинка ще не вміє писати, тому у дитячому садку послання для Миколая вона намалювала. Від Святого Єва чекає на ляльку-королеву, звісно ж з лялькою-королем, горою лялькового одягу й іграшковим королівським палацом з усім „фаршем”, та на іграшкову залізничну дорогу з потягом. Євин тато уже знає про доньчині побажання. „Ляльок у неї і так багато, ¬– каже чоловік, – а ось поїзд із залізничною дорогою, думаю, Єва незабаром отримає...”.
Валерія, 6 років
Мріє про великого червоного папугу, якого вона одного разу побачила у мультику. І обов’язково, аби він розмовляв. „Хочу, щоб він сидів у мене на плечі і казав: „Кар-р-р! Кар-р-р!” – захоплено вигукує дівчинка.
Іван, 7 років
Школяр розповідає, що увесь рік був слухняним хлопчиком, тому вранці під подушкою розраховує знайти якийсь гарний подарунок, але аж ніяк не різочку. Солодощі і фрукти він, звісно, також полюбляє, але мріє про інше. „Я хочу машинку на радіоуправлінні, – каже Іванко, – аби „їздити” нею по кімнатах. І щоб в неї світилися фари і змінювалися швидкості!”.
Денис, 11 років
Спершу сказав, що хоче знайти під подушкою багато петард... Але ще трохи подумавши, мовив, що найбільше він хотів би мати наручний електронний годинник. „Аби завжди знати, коли закінчиться урок і ніколи не запізнюватися в художню школу”.
Ірина Мерлені, олімпійська чемпіонка з вільної боротьби:
– Нашому Артуру 4 роки. Він, як і кожна дитина, вірить у дива. Нещодавно казав, що хоче дитячий більярд. Святий Миколай неодмінно подарує йому цю гру.
Тетяна П’ятницька, головний онкогінеколог Хмельницької області:
– У нас на Миколая „сюрпризу” не вийде. Син Роман вже давно хотів, аби ми купили йому ігрову приставку. Тому ми її вже йому і привезли, і подарували.
Микола Мазур, народний художник:
– У мене дві онучки: Дана – донька старшого сина Богдана та Ярина – доньки Оксани. Я не багатий, аби робити якісь великі дорогі подарунки, але, звичайно, дівчаткам щось обов’язково подарую.
Володимир Байдич, голова громадської організації вихідців з Хмельницької області, що проживають в Російській федерації „Подільська земля”:
– Готую для онучки солодощі, щось із зимового одягу та якусь композицію з символом наступного року – зайчиком. Їй лише два роки, тому більшого поки що не потрібно. Звичайно, обцілую, обійму і обов’язково пограюся, аби дати дітям час відпочити.