Представники «Проскурівської школи письменників» побували на столичному книжковому фестивалі

З 25 по 28 квітня у Києві проходив фестиваль під назвою «Книжкова країна». На території Національного експоцентру України розгорнувся великий книжковий ярмарок, де були представлені майже всі сучасні українські видавництва – від великих, які ведуть видавничу справу не одне десятиріччя, до приватних та нещодавно створених. Окрім можливості придбати книги українською мовою різних жанрів, на заході була можливість також безпосередньо поспілкуватися з сучасними авторами, а також взяти участь у низці дискусій від експертів книжкової справи.

Хмельниччину на «Книжковій країні» цьогоріч представляли два автори – Ольга Саліпа і Юрко Даценко. Кожен з них у рамках фестивалю провів декілька зустрічей з читачами та автограф-сесій. Під час спільної бесіди із Ольгою Саліпою, яка стосувалася ретророманів, український письменник Василь Добрянський відмітив, що наразі сформувалася Проскурівська школа письменників. Це про творчість кількох людей, які постійно пишуть та видають книги різних жанрів, популяризуючи серед українців історію та життя Проскурова (Хмельницького).

Письменниця Ольга Саліпа за останній рік створила низку ретророманів, події у яких відбуваються у Проскурові. Під час камерної зустрічі з читачами в рамках фестивалю обговорювали важливість розвитку цього жанру в українській літературі. Наразі ця ніша не закрита і є ще велика кількість постатей, про яких є що розповісти. Загалом, для того, щоб читач було цікаво та легко сприймати ретророман, автори крім реальних історичних постатей та подій, вводять у сюжетну лінію також вигаданих персонажей та події, але це не відміняє наявність історичної правдивості та цілісності. Для того, щоб зібрати всі необхідні матеріали для написання книги, необхідно довгий час провести у дослідженнях історичних фактів, які не завжди можна знайти у вільному доступі в архівах.

Василь Добрянський і Ольга Саліпа - сучасні українські прозаїки, які працюють у жанрі ретророману

Працюючи над ретророманом про пані Валевську, Василь Добрянський користувався закордонними архівами. І за словами українського прозаїка, праця з ними була напрочуд легкою – доступні та оцифровані, на відміну від українських. Тож у цьому напрямку є куди ще рухатися, адже переніс архівів на інші носії – це не тільки про їх доступність, але й про збереження української історії та надбання.

Зібрати себе «до купи» у сьогоденних реаліях для зустрічі із читачами на фестивалі було трохи важко, розповідає письменниця Ольга Саліпа. Повітряні тривоги, масований ворожий обстріл у ніч перед поїздкою… Проте зустрічі та спілкування на фестивалі впродовж двох днів дали особисто їй відчуття потрібності.

За рік, що минув, творчий доробок Ольги Саліпи поповнився декількома новими книжками, серед яких і серія історій для підлітків

«Для мене стала цікавою автограф-сесія на стенді «Фоліо». Цікава тим, що більшість читачів взагалі про мене як авторку нічого не знали. Їм просто сподобалися на стенді мої книги, вони взяли їх до рук, полистали, і відразу підійшли до мене їх підписати. Для мене це був досить цікавий «холодний контакт». До речі, багато людей прийшли просто на прогулянку до Експоцентру, а вже там побачили ятки з книгами від українських видавців. І скупилися на досить великі суми. Це ще раз доводить, наскільки є важливим не просто робити книгу доступною для читача, а щоб людина через неї скажімо так «шпорталася на кожному кроці», - ділиться своїми враженнями Ольга Саліпа.

Несподіванка, інтрига і захоплення – так може охарактеризувати для себе книжки Юрка Даценка читачка Валентина Михальчук. Сама дівчина з Коломиї, проте зараз проживає у Києві. Тримає в руках книгу Юрка Даценка, очікує на можливість підписати її та особисто поспілкуватися з улюбленим письменником.

Знайомство з його творчістю для Валентини розпочалося з «Пастки для різника». Дівчина розповідає, що для неї книга була трохи моторошною, а також було шкода персонажів, яких не стало. Але загалом історія сподобалася, незважаючи на те, що автор її закінчив по-своєму, а не так, як хотілося дівчині. Тому зараз у неї в колекції всі частини з п'ятикнижжя від Юрка Даценка.

Письменник Юрко Даценко разом із шанувальницею його творчості Валентиною Михальчук

«Нарешті тут відчуваю себе письменником. І за це велика шана без підлабузництва моєму видавцеві, тому що так воно і має бути. Я не скажу про себе, що я мега популярний наразі, але видавши п'ятий свій роман в Україні, я нарешті відчув, що моя «писанина» потрібна, що вона продається, і, відповідно, дуже добре, що моя література перейшла в статус комерційної», - розповідає у коментарі для сайту «Є ye.ua» письменник Юрко Даценко.

Такий стан речей вже тепер дозволяє письменникові «не шукати основну роботу для заробітку», а сконцентруватися на тому, що донедавна було лише хобі. Нарешті в Україні починає формуватися прошарок суспільства письменників, які своєю почесною та складною роботою можуть заробляти собі на життя, а не писати на чиєсь замовлення чи жити в усвідомленні до старого радянського наративу, що митець постійно повинен бути голодним.

"Я не скажу про себе, що я мега популярний наразі, але видавши п'ятий свій роман в Україні, я нарешті відчув, що моя «писанина» потрібна, що вона продається". Фото: з фейсбуку Юрка Даценка

Зараз у всіх нішах літературних жанрів є напрямок для руху та розвитку, розповідає далі Юрко Даценко. На таких фестивалях його надихає кількість різноманітних людей, які не тільки цікавляться українськомовними книжками, але й потребують їх більше. Від дітлахів з оберемками дитячих якісних та цікавих книжок та підлітків, які на перший погляд зовсім не виглядають на свідомих читачів, до людей старшого віку.

«Навіть під час війни, ми створюємо нові видавництва, перекладаємо світові бестселери, ми, зрештою, відшуковуємо якихось нових українських мега крутих авторів, тому що вони з'являються. Зараз прийшов час творити українське фентезі, детективи, фантастику, любовний роман. Колись мені мій знайомий казав таку думку з приводу української музики: вона стане закінченою, коли у нас з'явиться україномовний «блатняк». Це також, на мою думку, стосується і літератури: вона закриє свій цикл тоді, коли з'являться книжки абсолютно всіх жанрів. Від повного трешу, який читається у потязі та залишається на вокзалі в залі очікування, до досліджень та праць з потужної філософської думки», - каже письменник.

Читайте також: Традиційні писанки Подільського краю – музейники міста запрошують відвідати тематичну виставку