ye-logo.v1.2
26 Вересня, 2020

Букет від Марії Флорівни

Суспільство 1818

Не один городоцький школяр поніс на свято першого дзвоника квіти, вирощені городоччанкою Марією Татарчук

«До мене приходять за квітами і перед останнім дзвоником, і перед випускним, і перед першовереснем, – каже Марія Флорівна (жінка 48 років пропрацювала в споживчій кооперації. Квіти вирощує 35 років не на продаж для душі). – Я нікому не шкодую квітів. І ніколи ні з кого – за них не взяла жодної копійки».

Грядки біля будинку Марії Татарчук починають квітувати ранньої весни. Ще сніг не зійшов, а підсніжники та проліски вже тішать око. Тюльпани (яких жінка має аж вісімнадцять видів),  жоржини, троянди, ромашки, піони, майори, айстри – квіти на клумбах Марії Флорівни квітують до самих морозів. Біля паркану часто зупиняються перехожі й милуються різнобарв’ям, навіть перехиляються через паркан і намагаються понюхати якусь квітку.

«Гортензії були вищими за мене. Я таких квітів ніколи не бачила»
Своє захоплення квітами Марія Татарчук привезла з Чернівців.  «Мій чоловік, Микола (відомий в районі хірург, до котрого приїжджали переймати досвід навіть з обласного центру. Вже 15 років його немає з нами – авт.), навчався в Чернівецькому медінституті, – розповідає Марія Флорівна. – Я ж якраз закінчила кооперативний технікум. Чоловік винайняв квартиру, і я переїхала до нього. Наша сусідка дуже любила квіти, багато їх насаджувала. У неї росли гортензії –  величезні, десь на півметра вищі від мене. Я їх вперше побачила, навіть не знала, як називаються. І вже до закінчення чоловікового навчання мріяла, що у мене теж будуть такі квіти.  Колю направили на роботу в Городок, нам дали квартиру з невеликим шматочком землі.  І через деякий час я привезла з Чернівців омріяну гортензію. Ці квіти ростуть у мене досі, вже 35 років». З Чернівців привезла і троянди. «На базарі познайомилася з людьми, які вирощують троянди, – згадує жінка. – Приїхали до них на дачу. Дивлюся, а у них ростуть два рядки троянд, поряд рядок баклажанів, знову троянди, баклажани, далі два рядки огірків. Виявляється, такий порядок ідеальний і для квітів, і для овочів. Звідти ми з чоловіком привезли 150 кущів троянд. Вони цвіли багато років. Але десь вісім-дев’ять зим тому були сильні морози. Навесні бачу: померзли мої троянди. Я за лопату, і давай їх викопувати. Три верети винесла на смітник.  Залишила лише п'ять кущів, а вони паростки пустили, і ростуть досі. Я тоді так плакала з тими трояндами. Перетрум, ромашки, майори  теж привезла з Чернівців».

Синці за квіти
Десь на початку 90-х  вночі, бувало, залізе хтось у квіти. Особливо подобалися крадіям троянди. І не стільки вкрадуть, як  поламають і помнуть. От і вирішила Марія Флорівна зробити засідку. Десь близько другої  години ночі на вулиці з'явилися двоє хлопець і дівчина. «Підійшли до паркану, заходять на подвір’я,.. – згадує Марія Флорівна. –  Я стала і кажу: «Вам що потрібно»? Дівчина  одразу втекла, хлопець ступив трохи назад. Я за ним.  Він повернувся і штовхнув мене. Та так, що я впала і на деякий час знепритомніла. Коли прийшла до тями, крадія вже й слід простиг. Заходжу до хати й розповідаю все чоловікові. Раптом бачу у вікно, що дівчина виходить з-за сусіднього будинку. Вибігаю і хапаю її за руку, приводжу до хати.  Дівчина зізналася, що приїхала у гості до хлопця, і назвала його. Зранку я пішла на роботу з синцем на обличчі, який за ніч добре налився.  А тут ще й знайомий міліціонер зайшов. Словом, десь за годину вони знайшли  мого кривдника. Чоловік спочатку хотів, щоб його покарали. Але хлопчина приходив, вибачався, навіть на коліна ставав. Вибачила, звісно. Минуло зо три роки. Якось йду з роботи, назустріч молодий чоловік. Ніби знайомий. Зупинився, обійняв, поцілував. Це був той «злодій». Ще раз вибачився, завірив, що подорослішав і порозумнішав».

Садити усе потрібно, як настав новий місяць
Марія Флорівна має чимало книжок, присвячених садівництву та квітникарству. А на столі тримає посівний місячний календар. «Щороку його купую, – каже Марія Татарчук. –  І перш, ніж планувати якісь роботи  у квітнику, на грядках чи городі, зазираю туди. Часто можна почути скарги: купила дороге насіння, посіяла,  поливала а нічого не виросло. А чому? Бо не в той день сіяла.  Головне правило: садити  й сіяти треба, коли настав новий місяць. Але не одразу, краще два-три дні зачекати. У календарі ж детально розписано: коли і які роботи виконувати». Чимало порад квітникарям-початківцям може дати Марія Флорівна, виходячи з власного досвіду.

• Гортензії, приміром, дуже люблять воду, їх  потрібно часто поливати. Тоді вони будуть зелені, і цвістимуть двічі на рік. Краще садити восени. Можна посадити навіть квіти, які вже стояли у вазі. Гілочку потрібно прикопати землею, краще під кутом 45 градусів і часто поливати.

• Троянди, які зів’яли у вазі, теж не викидайте.  Теж гілочку закопайте у землю, накрийте банкою.

• Якщо троянди цвіли на клумбі й засохли, обірвіть цвіт, гілочка пустить далі паросток і знову цвістиме. Так можна робити декілька разів.

• Якщо хочете  мати «махрові» айстри, потрібно щороку купувати насіння. З того, яке ви зберете самі, швидше за все, виростуть квіти з жовтою серединкою.

• Зрізати квіти краще рано вранці, доки не висохла роса. А якщо такої можливості немає ввечері, після заходу сонця.

«А головний секрет квітуючих галявин любити квіти, робити усе з гарним настроєм, – зізнається жінка. – А ще я люблю дарувати квіти, давати розсаду, насіння. І радію, коли у людей вони приймаються».

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Інформація з інших ресурсів

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую