«Ми всі чорні від сажі»

На околиці селища ще за радянських часів було збудоване підприємство з виготовлення дорожнього покриття — асфальту. Як кажуть місцеві, заводу близько двадцяти-двадцяти п'яти років. З тих часів дихають димом люди, які проживають на сусідній вулиці.
«Я тут живу, відколи народилася. Колись з матір'ю працювали на городі, підводжу голову, а вона вся — чорна. І кажу їй: «Що це ви такі замащені?», а вона мені: «Подивися, сама чорна». А ми всі у сажі, - пригадує Марія Андріївна. - Завод просто у мене на городі!».
«Фільтри ніколи й не працювали. Ми не знаємо, чи вони взагалі коли-небудь там були. Як будували завод, ніхто нашої думки не питав. Стара труба була вища, то трохи було легше, але вона згнила, зробили нову. Дим прямо стелиться по землі, - каже Анатолій Адольфович. - Куди вже тільки не скаржилися, скрізь — відмовки! В управлінні охорони природи спочатку виправдовувалися, що немає інспекторів, а нещодавно відповіли: «У них є усі дозволи на шкідливі викиди». А вітер як подує у наш бік, то й самим нічим дихати, й на чутливих до забруднення яблунь у мене в саду листя скручується й осипається».
«Дні три тому працював завод, - долучаються сусіди. - Смолу ще з вечора розігрівають. Зранку такий дим, що аж в горлі пече. Навіть крізь вікна просочується».
Керівництво ж заводу запевняє, що підприємство працює 4-5 днів на рік, оскільки має мало замовлень.
«Приблизно два роки тому були подібні скарги по іншому заводу. Ми радилися з юристами. За законом, ніхто не мав права роздавати людям землю біля заводу, адже має бути санітарна зона, - вважає власник заводу Нараїр Несроп'ян. - Я ж купував завод, а не город, а потім збудував підприємство. У мене є екологічний дозвіл. Це звичайна заздрість! Я працюю законно. Завод функціоує лічені дні на рік, а за оренду плачу постійно, сплачую всі податки, за власний кошт поступово ремонтуємо дороги у Віньківцях. Кому ж це невигідно?».
У день нашого приїзду, напевно, завод не працював, тому диму ми не побачили. Цікаво, що на під'їзді до Віньковець розпитували дорогу до заводу, нам відповіли: «Нема у нас асфальтного. Колись був, а тепер стоїть». Та й місцева влада дискомфорту від наявності заводу не відчуває. У селищній раді самих Віньковець зазначають, що нині завод приватний та й працював за цей рік день чи два.
Голова Віньковецької райдержадміністрації Анатолій Панасевич повідомив, , що нині оголошений тендер на ремонт доріг в районі, і висловив сподівання, що вони співпрацюватимуть саме із місцевим підприємством:
«Ми сподіваємося, що асфальт закуповуватимемо на Віньковецькому асфальтовому заводі, бо у них якісний продукт».
Отож, кожен зі своєю точкою зору — кожен має вагомі аргументи. Протистояння триває не перший десяток років, тож чим це завершиться — незрозуміло.