Замість садочка – у… школу

«На Різдво Юлі виповниться три рочки, – розповідає молода мама Віта Гуменюк із Шепетівки, – але до дитячого садочка віддавати її ми не будемо. Бо у вересні наша Юля вже йде у… школу!».
Щоправда, школа ця не звичайна, зізнається жінка. Не така, до котрої з 6-7-річного віку щодня з портфелем за плечима і змінним взуттям у торбинці ходили ми, наші батьки, дідусі та бабусі. Це щось середнє між дитячим садком, позакласним гуртком і шкільними заняттями.
«Розвиток успішної та гармонійної особистості починається з перших років життя», – запевняють психологи. Протримавши дитину вдома шість років, навіть в оточенні всебічної любові й уваги, не варто сподіватися, що, пішовши до першого класу, вона схоплюватиме все на льоту, як ластівка комах. Принаймні, проблем з однолітками точно не уникнути. Розуміючи це, більшість мам і тат намагаються навчати та готувати малюка до дорослого життя у найсприятливіших для нього умовах. Саме це головна мета раннього, хоча доречніше сказати, – своєчасного розвитку дитини.
«У мене є ще менша донечка, – продовжує свою розповідь пані Віта, – тому віддавати Юлю у дитячий садок зараз немає сенсу, я все одно постійно вдома. У садочку діти часто хворіють і харчування далеко не домашнє. Але так не хочеться, щоб дитина росла «дикуном». Треба, щоб вона спілкувалася зі своїми ровесниками, а не лише з батьками і однорічною сестричкою, росла комунікабельною і всебічно розвиненою дівчинкою».
Подібні заклади для малюків є не лише у Шепетівці. Приміром, в Старокостянтинівському регіональному центрі раннього розвитку дитини на зустрічі приходять цілими сім’ями.
За словами керівника хмельницького клубу сімейного розвитку «Диво-вишня» Наталі Шмурікової, одна з головних переваг популярності їхнього закладу – те, що усі заняття проходять у творчій атмосфері та за участі батьків. Адже дуже часто дітки, які звикли постійно бути поруч із мамою, просто не можуть зосередитися, коли вона кудись іде. В свою чергу, мами мають змогу поспілкуватися між собою на теми, які їх хвилюють, завести нових подруг та друзів-однолітків для своїх чад. «Ми запрошуємо до нашого клубу діток від 1 до 6 років, – каже пані Наталя. – Пальчикова гімнастика, ігри з літерами, найпростіші саморобні іграшки – разом з неньками та досвідченими педагогами, але у той же час в компанії таких же непосид, малюки з користю і цікаво проводять час. Кожне заняття не прив’язане до попереднього. Адже часто буває: дитинка встала не з тієї ноги, погано поснідала або захворіла, і урок доводиться пропускати. Вартість годинного заняття – 30 гривень. Групи невеликі – не більше п’яти учнів».
А ось групи дошкільної підготовки «Малюк», що у хмельницькому Палаці творчості дітей та юнацтва, на присутність батьків не розраховані. Та, схоже, і без них діти почуваються тут чудово, а кількість бажаючих займатися невпинно зростає. Як розповідає директор школи Марина Пилипак, групи на 2011/2012 навчальний рік були сформовані ще в лютому. Однак, у Палаці творчості продовжують записувати дітей у так звані «додаткові списки», і якщо хтось передумує – звільняється місце для іншого.
«У нас займаються діти 5-6 років, – розповідає пані Марина. – Ці групи створюються для тих, хто з якихось причин не відвідує дитячого садка. Програми розроблені відповідно до державних норм. Є у нас і розвиток мовлення, англійська, знайомство з комп'ютером, ритміка, читання, малювання... За потреби заняття проводять психолог або логопед».
«Моя донька почала відвідувати школу «Малюк» з чотирьох років, – пригадує хмельничанка Ольга Нєсмєянова. – І, хоча навчання тоді було розраховане на 2 роки, Яна удвічі швидше засвоїла програму і у п’ять років пішла до першого класу. Вона вже вміла читати, рахувати, непогано знала англійську. Я часто спілкуюся з батьками, які водять дітей у звичайні дитячі садки. Вони розповідають, що малих майже щоранку треба примушувати туди йди. І платити не всім по кишені. А у «Малюку» символічна плата – 70 гривень на місяць. Заняття – чотири рази на тиждень. Дітям дуже подобалося. Цього року сертифікат «випускника» отримав молодший син – Богдан. Він вже не може дочекатися, коли прийде 1 вересня».