У мене є друге життя - дружина загиблого Героя…

Якщо переповідати окремі фрагменти біографії Бориса Танащука, то можна описувати їх по-різному. Якщо скупо-лаконічно, то десь так: проживав з дружиною Мариною та сином Максиміліаном у місті Хмельницькому. Останнім місцем його трудової діяльності перед службою в ЗСУ та війною був міський продовольчий ринок – працював там різноробочим…

Проте в цьому скромному й тихому чоловікові, виявляється, таїлося стільки різних потенційних можливостей, а ще дуже великої любові до дружини й синочка, до всіх людей.

Його кохана Марина надіслала кілька десятків світлин з їхнього мирного і щасливого довоєнного життя. Переглядаючи їх, переконуєшся – не кожен з чоловіків здатен на такий відвертий прояв своїх почуттів. Своє щастя вони не приховували й не соромилися показати іншим.

Борис Танащук понад усе любив свою родину  Фото: надане Павлом Смовжем

Бориса Танащука був справжні патріотом, щирим українцем, мав рішучу громадянську позицію, а ще – складав вірші.
«Мій чоловік - написала дружина бійця - мав захоплення складати вірші. Майже всім, кого він знав, присвячував їх. Писав про друзів, родину, і навіть про котів і собак, яких дуже любив. Сину Максиміліану в школі, коли той проходив тему «Як козаки писали листа турецькому султану», тато написав дуже гарного вірша. Вчителька з ним ходила по школі й усім зачитувала».

На початку 2021-го року Борис Танащук вирішив піти на службу до Збройних Сил України за контрактом.

… Одягнувши військову форму, він воював з рашистськими окупантами на Донбасі в районі міста Торецьк. У січні 2022 року отримав відпустку, приїхав до дружини й сина. Але використати її повністю не вдалося: його відкликали у військову частину. Солдат Борис Семенович Танащук був стрільцем - помічником гранатометника 2-го гірсько-штурмового відділення 3-го гірсько-штурмового взводу.

Борис Танащук був стрільцем-помічником гранатометника  Фото: надане Павлом Смовжем

«Видно, командування змушене було зробити це через реальну загрозу ескалації війни не лише на Донбасі, - припускає Марина Володимирівна. – Він швидко зібрався й поїхав».

Дружина каже, що Борис був дуже добрим душею. І дуже спокійною людиною, надзвичайно сумлінною в будь-якій роботі. Його завжди за це хвалили.

Друзі якось запитали його, чи не боїться він смерті, адже ж війна… Тоді Борис показав пальцем на сина й відповів: «У мене є друге життя».

До речі, вони обоє займалися єдиноборствами, Максиміліан навіть здобув престижний пояс із карате. Спорт допомагав обом гартувати характер.

19-річний Максиміліан нині навчається в Хмельницькому Національному університеті. Маючи хист до малювання, мріє стати професійним художником. Тому й обрав відповідний факультет.

На жаль, не судилося його батькові побачити синові досягнення… 7 березня 2022 року під час штурму населеного пункту Слобода Кухарська Вишгородського району Київської області Борис Танащук загинув. Він завдавав ворогу вогневого ураження, прикриваючи тактичний маневр свого підрозділу. Будучи на передній лінії оборони, закидав противника гранатами та наніс піхоті ворога втрат. Під час цього бою чоловік отримав осколкові поранення, несумісні з життям.

2 червня за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Бориса Танащука нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня».
Посмертну чоловікову нагороду дружина отримала 30 листопада.

…Звичайно, у кожної людини є свої особливості в характері, вдачі, поглядах, поведінці. Але всіх нас, українців, на щастя, об’єднує одне – любов. Не тільки до родини, а й до своєї Вітчизни, як колиски буття земного. Яку ми, українці, не бажали ніколи віддавати на поталу ні чужоземним, ні «своїм» загарбникам. Й не віддамо нинішньому! Котрий, коли не вдається поневолити спокон віків вільнолюбивий народ України, прагне його знищити фізично.

Павло СМОВЖ, «Трибуна праці», Київська область.

Матеріали надруковані у рамках проєкту «Підтримка місцевих (районних, міськрайонних, міських, обласних), всеукраїнських газет та поширення важливої інформації» за підтримки Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX).