На Старокостянтинівщині намагаються реорганізувати школу всупереч рішенню громади

У святковому вбранні з припіднятим настроєм поверталися волице-керекешинські дітлахи напередодні першого вересня із церкви. За давньою сільською традицією, перед початком нового навчального року батюшка благословив їх на успішне навчання та зразкову поведінку. Батьки також вдавали, що радіють за своїх дітей. А, насправді, в душі багатьох з них був гіркий смуток і тривога, викликані хвилюванням за подальшу долю місцевої школи.
“Хочете школу – вилетите з роботи”
Ще з квітня у селі почалися розмови про її реорганізацію із дев'ятирічки у початкову, як це рекомендував відділ освіти райдержадміністрації. Особливо жваво обговорювалося питання на сході села, що відбувся п'ятого липня. І хоча всі присутні на зібрані селяни одноголосно проголосували проти будь-яких змін у статусі навчального закладу, все ж тривога не полишала серця мешканців Волиці-Керекешинської. Вони звернулися в райдержадміністрацію та районну раду з проханням врахувати думку їхньої громади.
“Наступного дня після того, як ми занесли колективні листи в райдержадміністрацію та районну раду, директор школи Тетяна Голюк особисто ходила від хати до хати, де мешкають школярі 5-9 класів, і вмовляла батьків, а на окремих здійснювала психологічний тиск, аби забрали зі школи особові справи дітей і перевели їх до інших навчальних закладів, мотивуючи тим, що у Волиці-Керекешинській мало дітей, і з першого вересня школу реорганізують у початкову”, - розповідає заступник голови батьківського комітету Людмила Штоцька.
Багато батьків спыймалися на цю вудочку і зробили так, як просила директор. А окремі запротестували. Тоді на їх адресу у відкритій чи прихованій формі почалися погрози про звільненням з роботи.
“Я працюю у приватній структурі. Наступного дня після того, як їздила в Старокостянтинів захищати рішення нашої громади про небажання реорганізовувати школу, мій керівник цікавився, чому ходила в райдержадміністрацію, бо до нього телефонували і запитували, що я за людина, як справляюся із покладеними обов'язками і чи не маю недоліків у роботі. Можна тільки уявити, що було з тими, хто працює в бюджетних установах та організаціях”, - каже Світлана Мотузюк.
А далі було ще цікавіше. Люди розповідають, що чоловік директора школи розносив особові справи учнів по селу. Кого не було дома, або хто відмовлявся брати, то документи він просто швиряв на подвір'я, стверджує сільський голова Галина Мельничук.
“Дуже прикро, що посадовці відділу освіти та директор так грубо і цинічно проігнорували думкою нашої громади про небажання реорганізовувати школу. Тим паче батьки брали активну участь у підготовці її до початку нового навчального року. На ремонт зібрали й потратили більше чотирьох з половиною тисяч гривень”, - продовжує свою розповідь заступник голови батьківського комітету Людмила Штоцька.
“Батьки без будь-якого примусу писали заяви”
Директор школи категорично заперечує, що вона ходила по селу і вмовляла батьків забирати особові справи школярів, а тим більше, що її чоловік розносив документи.
“Такого не було. Просто була донесена інформація про те, що в зв'язку з малою кількістю учнів (у дев'ятому класі мала залишитися одна, а у восьмому - три дитини) відповідно буде зменшена кількість навчальних годин, а в дев'ятикласників попереду п'ять екзаменів. Батьки самі, без будь-якого примусу, писали заяви”, - виправдовується Тетяна Голюк.
Своє небажання реорганізовувати дев'ятирічку у початкову школу селяни пояснюють тим, що мала кількість учнів - явище тимчасове. Зараз на території сільської ради нараховується тридцять двоє дітей дошкільного віку, що значно більше, ніж всіх школярів. Та, либонь, найголовніша причина - аварійний стан дороги до села, тієї самої, якою мають підвозити дітей на навчання у сусідні Бутівці. На схилі протяжністю півкілометра під час дощів активізуються зсувні процеси ґрунту.
“Через погану дорогу у село не заходить рейсовий автобус. І хоча як нас переконують, що шкільний буде регулярно забирати дітей з центра села, в це дуже мало віриться. Бо ж бачимо як добираються учні 9-11 класів. Щодня йдуть на горбок, який розташований більше, ніж за кілометр від села. А, якщо автобус не приїде, повертаються додому”, - каже Людмила Галушко.
Від крайніх точок до центру села більше як півтора кілометра, отож школярам, які там живуть, доведеться долати близько трьох, а, може, й більше кілометрів. щоб добратися до автобуса. У минулі роки шкільний автобус зупинявся прямо на автошляху. Там немає ні спеціального посадкового майданчика, ні навісу, де б можна було заховатися від дощу.
Батьки, які не забрали особових справ своїх дітей зі школи, заявляють, що погодяться перевести їх в інші навчальні заклади лише після того, як відремонтують дорогу.
“Хіба зможе думати про успішне навчання дитина, яка пройшла в негоду близько трьох кілометрів по розбитій дорозі і простояла півгодини під відкритим небом в очікувані автобуса?” - справедливо запитує Людмила Штоцька.
То де правда?
А тим часом пристрасті довкола Волице-Керекешинської школи, схоже, тільки починають розпалюватися. 1 вересня шкільним автобусом за дітьми приїхав директор Бутовецької школи. Відправилося на навчання у сусіднє село лише п'ятеро учнів. Решта вирішили святкувати перший дзвоник у рідній школі. Щоправда, довелося чекати довго. Бо школу відкрили лише в післяобідню пору. На урочисту лінійку разом з молодшими школярами зібралося сімнадцятеро дітей. Хоча офіційного рішення про реорганізацію навчального закладу ще ніхто не приймав, вчителів старших класів на святі не було. За наполегливою рекомендацією відділу освіти вони перевелися працювати в інші школи. Тепер освітянські чиновники пояснюють селянам, що у Волиці-Керекешинській немає вчителів старших класів. Люди обуренні, що всупереч їх волі школу намагаються реорганізувати різними обхідними шляхами.
Коментуючи ситуацію заступник голови Старокостянтинівської райдержадміністрації з гуманітарних питань та соціальної політики Володимир Ліщук, зокрема зазначив:
«На свято першого дзвоника я виїжджав у школу, зустрічався з батьками. Одні з них забрали особові справи своїх дітей, а інші - не писали заяви. Залишиться якась частина дітей - школа буде працювати. А стосовно реорганізації, що вона повинна проходити за певною процедурою, яка обов'язково буде витримана. Є рішення громади. Так записано в нормативних документах».
Тим часом, за словами сільського голови Галини Мельничук, заступник голови райдержадміністрації уже пропонував місцевій владі відкрити в приміщенні школи дитячий садочок.
У ситуацію довкола Волице-Керекешинської загальноосвітньої школи втрутився депутатських корпус районної ради. Група народних обранців ініціює проведення позачергової сесії з цього приводу, на якій мають наміри заслухати звіт начальника відділу освіти райдержадміністрації.
Коли матеріал готувався до друку, нам стало відомо, що Тетяну Голюк призначили директором Ладигівської загальноосвітньої школи. Хто очолить Волице-Керекешинську, поки що невідомо.