Перший полковий храм на Поділлі – історія Свято-Георгіївської церкви у Проскурові

Поштова картка початку ХХ століття зафіксувала вигляд полкової церкви 46-го піхотного Дніпровського полка, який квартирував у Проскурові у впродовж 1875-1914 років. Храм зберігся до наших днів, перебудовані лише верх та дзвіниця. Він відомий хмельничанам як Свято-Георгіївська церква (розташована на розві вулиць Франка-Хороброго).

Про те, як виникли полкові храми та, зокрема, будівництво такої церкви у Проскурові, розповіли в Хмельницькому обласному краєзнавчому музеї.

«З ХVІІІ століття великі військові підрозділи рівня полку обов’язково мали у своєму штаті посаду священника, серед обов’язків якого було влаштування «похідних церков». Їх можна було розташувати у будь-якому приміщенні, - йдеться у повідомленні. - Протягом майже всього ХІХ століття військові частини обходились саме такими церквами. Парафіянами там були виключно солдати і офіцери. Але у зв'язку з малою місткістю храмів відвідувати Богослужіння вони могли лише невеличкими групами».

Зміни для військових храмів настали наприкінці ХІХ століття, коли військове відомство прийняло низку постанов, що надавали можливість будувати державним коштом стаціонарні церкви.

На Поділлі будівництво перших храмів військового відомства започаткували в 1897 році у двох найбільших гарнізонних містах – Вінниці та Проскурові. Обидва храми мали статус полкових, спорудили їх за проєктом військового інженера й архітектора Карла Прусака у візантійському стилі з червоної цегли. Церкви були з одним верхом та триярусною дзвіницею.

«У Проскурові храм побудували для найбільшої частини гарнізону – 46-го піхотного Дніпровського полку. Цей полк вже мав «похідну церкву» святих апостолів Петра та Павла, яка вела свою історію від 1775 року. Вона супроводжувала полк під час наполеонівських воєн, війн з турками та оборони Севастополя 1854-55 років. Коли ж дніпровці прибули на постійну дислокацію до Проскурова (1875 році), одразу виникла потреба у стаціонарному приміщенні для полкової церкви», - йдеться у повідомленні.

Будівництво розпочали на території військового містечка навесні 1897 року. Провели його у два етапи. На першому – побудували основне приміщення, яке було завершене та освячене у 1898 році. Воно обійшлося у 18 тисяч рублів, з яких частина була отримана від держави, а частина зібрана як благодійні пожертви від військових та деяких цивільних проскурівчан.

На другому етапі, у 1906 році, казенним коштом (10 тисяч рублів) добудували дзвіницю. Храм вміщував 600 чоловік, мав чудовий внутрішній розпис, який виконали три солдати – колишні художники, а також гарного живопису одноярусний іконостас.

Полкова церква діяла до кінця 1920 року. В радянські часи храм закрили та використовували для господарських потреб. Були розібрані дзвіниця та купол. У 1995 році храм передали релігійній громаді. В 1996 році розпочалась його відбудова: збудовано нову дзвіницю та купол, впорядковано прилеглу територію, а сама церква освячена на честь Святого Георгія Змієборця.

Читайте також: Історія собору Андрія Первозванного у Дубовому – полковий храм військового містечка