Факт в історії: «Чорна смерть бродила по вулицях» - про епідемію чуми в Кам'янці-Подільському

8 серпня 1770 року спалахнула епідемія чуми і продовжувалася до 2 лютого 1771 року. Майже всі жителі Кам'янця і половина всього Поділля впали жертвою жорстокої чумної епідемії. В Кам'янці й у сусідніх селах вмерло З0 тисяч чоловік. У Подільському, Брацлавському та Волинському воєводствах померло тоді 200 тисяч людей.

Подробиці про цю епідемію, зокрема, що стосується Кам'янця-Подільського, переповів у своїй праці відомий медик і дослідник місцевої старовини доктор Йосип Ролле:

«У метричних книгах того часу жодного разу не знаходимо запису похорону; обряди водохрещення були досить рідкісні, а останнє одруження внесене було в книгу 2 серпня, потім йде перерва, і тільки 28 січня 1771 року записи продовжуються. Все це говорить про страшне сум'яття! Хто міг — тікав у сусідні ліси і гори Медоборські; на валах старої фортеці бродили солдати місцевого гарнізону з блідими і зляканими обличчями. Серед загального нещастя залізна воля коменданта, старого Вітта, вдержала всіх на місці, але хвороба не пощадила їх.

У місті всі крамниці були замкнені, будинки навстіж відчинені, на вулицях розкидані коштовності і предмети розкоші, але ніхто не звертав на них уваги — всіх гнітила думка про близьку смерть. На площах і вулицях люди падали, ніби вражені блискавкою; неприбрані трупи вільно розкладалися і навіть хижі птахи їх не чіпали.

На початку епідемії можна було помітити ще сліди порядку - сім священиків приймали сповідь у вмираючих, кілька лікарів надавали медичну допомогу, але ні тих, ні інших зараза не пощадила, — вони впали, як герої на бойовищі. Один тільки священик Мартин Радочевський залишився в живих; він вистояв до кінця, відвідуючи з особливою ревністю зачумлених і приносячи їм разом зі словами розради і молитви медикаменти, що вживалися в той час. Церковні дзвони замовкли; служба Божа призупинилася...

У гучному і населеному до того місті оселилася гробова тиша — немов прокляття тяжіло над ним. «Чорна смерть» бродила по вулицях, під її гнітом порвані були всі зв'язки - родинні, духовні, корпоративні: хворі, залишені всіма, вмирали на самоті, — страх зарази вбивав найдорожчі, піднесені почуття. Морова язва лютувала по лютий 1771 року. Налякавшись і залишившись в живих, жителі тільки в березні почали повертатися в місто».

Читайте також: Історія обману - як росія привласнила собі українських богатирів