Історія обману: як росія привласнила собі українських богатирів

Старше покоління знає трьох богатирів з картини Віктора Васнецова, копії якої свого часу прикрашали стіни багатьох домівок, а молодше – з російських мультиків. Та насправді «ісконно русскіє молодци» Ілля Муромець, Добриня Микитич та Альоша Попович не мають нічого спільного з росією. Їх у нас нахабно вкрали ті, хто не має історії, якою можна пишатися.

Вчені довели, що усі троє богатирів мають прототипів, які були родом з українських земель.

Ілля Муромець походить не з Мурома

За вигаданою російською легендою Ілля Муромець народився в селі Карачарово біля Мурома і звідти отримав прізвисько Муромець. Однак жодного джерела, яке б згадувало про реального Іллю з Мурома, не існує. Тим часом українські дослідники називають його Муровцем, бо походив із села Морівськ, чи по-старому Муромськ під Черніговом. Ці назви, до речі, згадують у літописах.

Є інші задокументовані факти, які свідчать, що прототипів Іллі Муровця було декілька, і всі вони стосуються України. Їх наводять, зокрема, брати Капранови в своєму історичному дослідженні. Австрійський дипломат Ерік Лясота у листі з Києва, який датується кінцем ХVI століття, пише про могилу Іллі Моровлина у Софіївському соборі: «Із зовнішнього боку цієї церкви була гробниця Іллі Моровлина. Він був знатний герой, або, як кажуть, богатир. Розповідають про нього багато байок. Гробниця ця нині зруйнована».

Також прийнято вважати, що українському богатирю належать мощі святого Іллі, які зберігаються на території Києво-Печерської Лаври. У книзі ченця Афанасія Кальфойського, що була надрукована у 1638 році, серед святих Печерської обителі згадується «святий монах Ілля, якого люд простий Чоботком кличе». Він теж був богатирем й прославився в народній пам’яті тим, що відбивався від ворогів чоботом.

У 1988 році вчені дослідили мощі легендарного героя. Виявилося, що він мав зріст близько 180 сантиметрів, кремезну статуру і неабияку фізичну силу. Вчені виявили сліди багатьох поранень, а також довели, що Муровець і справді замолоду був неходячим. Ще науковці підтвердили, що кісткова тканина дивним чином відновилася. Легенда про те, що Ілля 33 роки просидів на печі, а потім отримав зцілення і здійснив багато подвигів, заслуговує на увагу. Останні роки життя богатир був ченцем Феодосіївського монастиря – тепер це Києво-Печерська Лавра. Припускають, що цей Ілля загинув 1204 року, обороняючи святиню.

Ще один факт про те, що Ілля Муровець - український герой, наводить Станіслав Росовецький, доктор філологічних наук, професор Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «Ім’я Ілля — християнське. Якщо припустити, що Муромець народився в селищі Карачарові під Муромом, як стверджують росіяни, то він мав би носити слов’янське язичницьке ім’я. Ці території в той час ще не піддалися християнізації. На відміну від Сіверщини, де, найімовірніше, Ілля й народився».

Добриня хрестив Київську Русь зі своїм племінником Володимиром Великим

Ще один герой-богатир – Добриня – теж має свого історичного прототипа. І родом він зовсім не з Рязані, як вигадали російські псевдоісторики. Про Добриню є багато записів у письмових джерелах Київської Русі. Історичний Добриня був воєводою, дядьком князя Володимира Великого, рідним братом Малуші – Володимирової мами. По батькові Добриня зовсім не Микитович, а Малкович. Його батько, Малко, був родом із села Низкиничі (сучасна Волинська область). Саме назву цього села перекрутили росіяни на свій лад: так український Добриня Низкинич став Добринею Нікітичем.

Життя і подвиги Добрині описані в «Повісті минулих літ», згадуються в легендах та переказах. Добриня Низкинич супроводжував свого племінника Володимира Великого у житті та в походах. У 988 році Добриня разом з князем хрестив Київську Русь, а коли став посадником в Новгороді, поширив на цій землі християнство. Богатир був одружений. На його честь у Коростені на Житомирщині встановлений пам’ятник.

Попович зовсім не «Альоша», а Олешко

Росіяни називають його Альошою Поповичем, боярином з Ростова. Але історичні факти вказують на інше. Олешко, або Олексій Попович, теж був реальним історичним персонажем часів Київської Русі. У науковій літературі зазначається, що батьківщиною Олешка Поповича є Пирятин, сучасний райцентр Полтавської області. Дослідники переконані: він дійсно історичний герой, подвиги якого згадуються в літописах.

Літописний богатир боронив землі на лівому березі Дніпра, де були розташовані Київське, Чернігівське та Переяславське князівства. Це слугує ще одним підтвердженням того, що саме сучасна Полтавщина була його батьківщиною.

Тоді Пирятин стояв на кордоні давньоруської держави й був одним із її опорних пунктів у боротьбі проти кочівників. Никонівський літопис повідомляє, що Олешко Попович відзначився в боротьбі з половцями, убивши половецького хана та його брата. Він згадується також як учасник боротьби з печенігами. У Тверському літописі записано, що він брав участь у відомій битві на Калці (1223 рік) проти монголів, де і загинув. До речі, під час одного зі своїх приїздів до Пирятина Тарас Шевченко написав «Думу про пирятинського Поповича Олексія».

Підготувала Олена СЛАЩУК.