Шепетівка, Нетішин та Ярмолинці попрощалися з загиблими захисниками України

Вчора, 12 січня, у громадах Хмельниччини в останню дорогу провели захисників України, життях яких забрала російсько-українська війна.

У Шепетівці на центральній площі міста віддалу шану Роману Ряжських, якому було 27 років. Як повідомили в Шепетівській міські раді, шкільне життя Романа було насиченим, він мав багато захоплень, з дитинства полюбляв читати, захоплювався футболом та був активним учасником шкільних заходів. «Роман вмів дружити, відчував людей та знаходив спільну мову з кожним. Юнак був чудовим учнем, вірним товаришем, гарною людиною. Закінчивши у 2014 році школу, хлопець вирішив вступати до Львова у Національний університет ім. І.Франка на факультет журналістики. Попри великий конкурс, юнака помітили, і згодом, після творчого конкурсу та співбесіди з деканом, Роман став студентом кафедри журналістики одного з найпрестижніших вишів країни. Якщо Роман ставив ціль, він обов'язково її досягав. Грав у університетській футбольній команді, допомагав тренувати молодь. Його зовнішність, логіку та інтелектуальні здібності оцінили та він взяв участь у кастингу на проект «Супермодель по-українськи», де отримав лідерство у своїй команді, але як він сам зізнавався, це було не його. Закінчивши у 2019 році магістратуру, він проходив строкову службу у Президентському Полку в Києві. Після служби юнак залишається в столиці та йде працювати за професією на український молодіжний розважальний телеканал «НЛО», - йдеться в повідомленні міськради.

Роману Ряжських навіки 27 років. Фото з facebook.com/ShepetivkaCityCouncil/

З початком повномасштабної війни Роман Вікторович вступив до територіальної оборони. Одного разу, прогулюючись парком з мамою, Роман зізнався їй, що вирішив піти добровольцем. Вважав, що не може просто сидіти... «Якщо всі чоловіки в країні не візьмуться за зброю... то України просто не буде», - казав він. У в вересні 2023 року Роман пішов добровольцем. «Студентська родина підтримала юнака та, організувавши на журфаці «СирникФест» та «Вечір кіно», допомогли зібрати кошти на купівлю необхідної амуніції. Студенти, друзі, колеги по роботі, замовники допомагали та завжди хвилювались, запитували, чим ще допомогти й чекали Романа для продовження співпраці, - написала Шепетівська міська рада. - Спочатку була підготовка у Житомирській області, згодом його направили на навчання до Польщі. Після повернення юнак потрапив до 95 окремої десантно-штурмової бригади та відправився захищати країну на Донецькому напрямку. Командування характеризувало Романа, як відповідального, вмотивованого та професійного військового. Він справді був гарним товаришем, мав авторитет серед побратимів, підтримував усіх, був надійним плечем. Пішов на війну зі словами: «Я відчуваю, що я на своєму місці…». Роман казав мамі: «Я хочу, щоб ти спокійно спала...». Та відтоді мама не могла спати, знаючи, що її єдиний син виборює у нерівному бою кожен клаптик рідної землі. Востаннє Роман спілкувався з мамою 29 грудня. Зробив сюрприз, відправив кур'єром розкішний букет квітів та солодощі. Романтик зі сталевим характером...Повідомив, що відправляється на бойове завдання і зв'яжеться з нею одразу після повернення. Попередив, що зв'язку не буде щонайменше 10 днів. Та материнське серце відчувало, що щось не так... Віднайшовши контакти командира, почула: «вашого сина важко поранено...»

6 січня 2024 року у Дніпровській обласній клінічній лікарні імені Мечнікова Роман Ряжських помер після лікування від важкого поранення внаслідок артилерійського обстрілу у Донецькій області.

Володимиру Відруку назавжди 28 років. Фото з facebook.com/netishynrada

У Нетішині віддали шану Герою, 28-річному нетішинцю, солдату Володимиру Відруку. Він загинув 3 січня під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Мар'їнка Донецької області в результаті атаки ворожого дрона. «Не встиг боєць створити сім'ї… Не встиг потішити батьків онуками…Але був гідним прикладом для своїх чотирьох племінників, яких невимовно любив. Зі сльозами на очах та почуттям важкої втрати, навколішки, схиливши голови в скорботі, з прапорами і квітами Воїна Володимира Відрука зустріли і провели в останню дорогу в Нетішинській громаді», - повідомили в виконавчому комітеті Нетішинської міської ради.

Ярмолинецька громада провела в останню путь полеглого воїна Євгенія Шишмана, уродженця м. Маріуполя, нині окупованого росією. Захисникові відтепер назавжди 38. «Його життєвий шлях розпочався на Донеччині, і у бою за Україну та шахтарський край воїн загинув. Прах захисника покоїтиметься на подільській землі…, - розповіли в Ярмолинецькій тергромаді. - Євгеній був молодшою дитиною у батьків, які також виховували двох доньок. Після закінчення у рідному Маріуполі школи вступив у професійний аграрний ліцей селища Сартана, де здобув фах тракториста-машиніста. Однак усю свою трудову діяльність пов'язав із будівельною сферою. Коли у лютому 2022 року відбулося повномасштабне вторгнення російських військ в Україну, Євгеній працював на одному з об'єктів за межами рідного міста, яке за кілька місяців було окуповане. Так він став вимушеним переселенцем. Тоді ж Маріуполь залишила одна з його сестер, придбавши будинок у сільській місцевості на Ярмолинеччині, у селі Баранівці».
Євгеній тимчасово проживав на Рівненщині. У 2023 році чоловік був призваний до лав Збройних сил України.
7 січня його родині повідомили трагічну звістку про загибель солдата Євгенія Шишмана під час виконання бойового завдання. «Місцем вічного спочинку Героя стало кладовище у с. Баранівці. Тут оселилася родина його сестри, що вийшла з окупованого Маріуполя, і тут відтепер покоїтиметься тіло полеглого українського солдата Євгенія Шишмана», - повідомили в Ярмолинецькій тергромаді.

Євгенію Шишману назавжди 38. Фото з facebook.com/yarmolynetska.gromada

Нагадаємо, вчора, 12 січня, в Хмельницькому в останню дорогу провели трьох захисників. Віктор Дралюк та Вадим Дзяд спочили на Алеї Героїв, що в мікрорайоні Ракове. Сергій Борщов сьогодні, 13 січня, спочине в Кам'янці-Подільському.

Вічна пам'ять усім Героям України! Співчуття рідним та близьким.

Читайте також: У будні й свята дорога одна – на могилу єдиного сина: історія захисника Тараса Чвартацького