Хворих на туберкульоз лікуватимуть амбулаторно

Нині на Хмельниччині діють чотири протитуберкульозні заклади. Й останнім часом в області спостерігається зниження рівня захворюваності на туберкульоз. Проте до досягнення показників країн ЄС у боротьбі з цією недугою нам іще далеко. Тож якраз на часі впровадження нових підходів у подоланні туберкульозу. Саме про те, як зменшити захворюваність та зробити лікування ефективнішим, ділилися представники Центру громадського здоров’я МОЗ України, а також розповіли про основні засади проекту стратегії реформування надання протитуберкульозної допомоги населенню, розробленої Центром у співпраці з МОЗ України.

Досі хворі на туберкульоз лікувалися стаціонарно у протитуберкульозних диспансерах. За новою стратегією прерогатива фахівців-фтизіатрів — встановлення діагнозу та призначення схеми лікування. Далі більшість хворих потрапляє під опіку сімейного лікаря, який контролюватиме лікування. «Роль сімейного лікаря у встановленні діагнозу «туберкульоз» теж важлива, — каже перший заступник Генерального директора Центру громадського здоров’я МОЗ України Віктор Ляшко. — Він має визначити людину з групи ризику щодо туберкульозу, провести анкетування та скерувати на діагностичні дослідження до районного чи обласного фтизіатра. Після того, як фтизіатр встановить діагноз «туберкульоз», він з першого дня лікування має скерувати бльшість хворих до сімейного лікаря, щоб розпочати лікування за встановленою схемою препаратами, які держава виділяє безкоштовно.

До речі, лікуватися хворий на туберкульоз не обов'язково має у того сімейного лікаря, з яким підписав декларацію. Адже часто люди, які живуть у районах, обирають лікаря за місцем проживання. Проте дехто працює у місті, куди їде зранку і повертається додому увечері. Тож йому зручніше отримувати пігулку у сімейного лікаря ближче до роботи». Дехто побоюється, що при такій схемі лікування існує ризик зараження і самого лікаря, й інших пацієнтів.

«Хворий на туберкульоз звертається по медичну допомогу в середньому через два місяці після зараження, — продовжує Віктор Ляшко. — Тож додаткового епіднавантаження не буде. А від двох діб до двох тижнів після прийому пігулок хворий вже не становитиме небезпеки для оточення. То для чого таку людину тримати у стаціонарі? Вона може працювати, проводити час з родиною. І, що головне — такий хворий не наражається на небезпеку формування мультирезистентних форм туберкульозу, які лікуються важко і лікування надто дороговартісне».