Що робити при вивихах, порізах, укусах комах

Вивих — травма, яка призводить до зміщення суглобних кінців кістки. Найрозповсюдженіші причини — забій чи падіння. Ця проблема найчастіше з тими, хто займається такими видами спорту, як футбол, хокей, волейбол. У результаті вивиху суглоб тимчасово деформується і стає нерухомим, що часто супроводжується сильним болем та набряком. При вивиху потрібна медична допомога. Тому зі зверненням до лікаря краще не затягувати. До цього варто зафіксувати ногу чи руку в одному положенні, можна накласти шину. Не намагайтеся рухати кінцівкою або самостійно вправити вивих, бо можете пошкодити суглоб, м'язи, зв'язки, нервові закінчення та кровоносні судини. До ушкодженого місця можна прикласти лід — це допоможе зменшити набряк.

Легкі порізи й подряпини, зазвичай, не потребують медичного втручання. Головне — запобігти інфікуванню та іншим ускладненням. При простих травмах потрібно:
- зупинити кровотечу. Як правило, дрібні порізи та подряпини перестають кровоточити самі. Якщо ранка кровоточить, потрібно накласти пов'язку. Не знімайте її протягом 20-30 хвилин. Якщо кров довго не зупиняється, зверніться до лікаря;
- обробити рану. Промийте її чистою водою. Частинки бруду акуратно видаліть пінцетом, який перед тим протріть спиртовим розчином;
- нанести антибіотики місцевої дії. Після промивання рани потрібно нанести на неї тонкий шар мазі чи гелю з антибіотиком. Ці препарати не пришвидшують загоєння рани, але зволожують її і запобігають інфікуванню;
- перев'язати рану. Пов'язка запобігає потраплянню у рану мікробів. Однак через день-два (якщо рана не сильна) пов'язку краще зняти: вільний доступ повітря пришвидшить процес загоєння;
- глибоку рану потрібно зашити. Рану глибиною більше шість міліметрів, з пошкодженням жирового шару та м'язової тканини, а також рвані рани потрібно зашити. Для цього потрібно звернутися до лікаря;
- стежити за ознаками інфекції. Якщо рана не загоюється, спостерігається почервоніння, запалення, біль чи нагноєння, зверніться до лікаря.
При укусі комах під шкіру людини потрапляє отрута. Вона може викликати алергічну реакцію. Ступінь її важкості залежить від чутливості організму до конкретної отрути. Найчастіше ця реакція слабка і виявляється легким набряком та свербінням, які зникають через один-два дні. Іноді може виникнути запізніла реакція, яка супроводжується підвищеною температурою, болями у суглобах чи збільшенням лімфовузлів. Дуже рідко може виникнути важка алергічна реакція — анафілаксія. При цьому спостерігається набряк обличчя, затруднене дихання, біль у животі, шок. Укуси бджіл, ос та мурах найнебезпечніші, бо їхня отрута — найсильніший алерген. При помірно вираженій реакції потрібно:
- відійти у безпечне місце, щоб уникнути повторних укусів;
- змахнути комаху з тіла пластиковою карточкою чи тупим боком ножа. Промийте місце укусу водою з милом. Не можна витягувати жало чи видушувати комаху, це може призвести до потрапляння у кров ще більшої кількості отрути;
- прикладіть до місця укусу холодний компрес для зменшення болю та набряку;
- кілька разів на день змащуйте місце укусу кремом, який містить 0,5 чи один відсоток гідрокортизону, рідиною для профілактики сонячних опіків чи харчовою содою (три чайні ложки соди розвести чайною ложкою води) до зникнення симптомів. Прийміть антигістамінний препарат.
Алергічна реакція на укус комахи може також супроводжуватися легкою нудотою, болем у животі, діареєю чи сильним набряком у місці укусу. При таких симптомах потрібно терміново звернутися до лікаря. Важка форма алергічної реакції може розвинутися моментально. При появі таких симптомів потрібно одразу викликати «швидку»:
*утруднене дихання;
*набряк губ чи гортані;
*непритомність;
*запаморочення;
*пришвидшене серцебиття;
*кропивниця;
*нудота, спазми, блювота.
До приїзду лікарів необхідно:
1. За відсутності задухи дати потерпілому антигістамінний препарат.
2. Покласти людину на спину так, щоб її ноги були трішки вище, ніж голова.
3. Послабити тісний одяг, вкрити ковдрою.
4. Не можна давати потерпілому пити.
5. При блювоті чи кровотечі з рота повернути потерпілого на бік — щоб блювотні маси не потрапили у дихальні шляхи.
6. При відсутності кровообігу (дихання, кашлю, рухів - почати серцево-легеневу реанімацію.