Гаряча тема:
- Війна
На Ярмолинеччині поховали учасника АТО, добровольця Юрія Борбуцького
Боєць служив у складі 4 окремого батальйону 128 гірсько-піхотної бригади.
Попрощалися з Героєм у вівторок, 19 травня. Юрія Борбуцького поховали на кладовищі у Новому Селі Ярмолинецького району, звідки родом військовий.
Про загиблого згадує його бойовий товариш Віталій Свистун:
“З Юрієм ми зустрілись на службі у Маріуполі. Ми разом служили, жили в одній палатці. Тому я впевнено можу сказати, що він був не лише хорошим воїном, але й відданим другом. Коли я виїжджав на завдання, він намагався того дня встати раніше і приготувати мені каву. У нас взагалі було багато спільного. Я, як і Юрій, прийшов до армії добровольцем. Ми часто розмовляли про особисте. Я знаю про нього практично все, так само як він про мене. У кінці цього місяця ми разом збирались приїхати у відпустку. Хотіли разом з дітьми відпочити у Карпатах. Все було сплановано. Але сталось непоправне. Юрій загинув при переправі через річку Сіверський Донець у районі Червоного Лиману. Це дуже велика втрата для усього нашого військового формування і для мене особисто".
Тонка душа Юрія прагнула самовираження. Тому його думки, погляди, переживання чоловік висловлював віршованими рядками на папері.
Поезії Юрія Борбуцького із вогненних рубежів доходили і до читачів місцевої преси. Завідуюча бібліотекою Нового Села Любов Жибутовська вела із бійцем творче спілкування по телефону, записувала його вірші, розповідала землякам про Юрія у матеріалах "І перо - зброя" та "Щасти тобі, Юрію", які були надруковані в газеті "Вперед" у лютому-березні цього року. "Коли я дізналась, що Юрій загинув, сльози покотились градом і заніміло серце, - розповідає Любов Жибутовська.
- Не можу і досі повірити. Бо ж ми не так давно розмовляли по телефону, він говорив, що скоро приїде. А ще я записувала до зошита усі його вірші. Вони - це крик душі, це думки та переживання.
Є у Юрія поезії, присвячені матері, яка вже, на жаль, померла. Дуже багато патріотики. Написав Юра і вірш на честь 90-річчя нашої бібліотеки, бо я говорила йому, що готуємось до такого ювілею. Таких віршів у мене написано 27. Тепер мрію і маю мету – видати таку невеличку збірку поезій нашого земляка, вмістити у ній і його фотографії, в тому числі і зі Сходу. Сподіваюсь, знайдуться небайдужі люди, котрі допоможуть мені це здійснити в пам'ять про Юрія Борбуцького."
Бережуть пам'ять про колишнього учня і у рідній Новосільській школі. Юрій передав для школярів бойовий прапор з побажаннями. Його берегли як святиню. З цим жовто-блакитним прапором прийшли учні школи провести свого славного земляка в останню путь…
Звісно, що найбільше біль втрати відчувають рідні: батько Іван Семенович, брати Руслан та Олексій з родинами.
Та й усі небайдужі прийшли проводжати на вічний спочинок Юрія Борбуцького-воїна, який віддав життя за Україну. Чин похорону здійснили у костелі святих Петра і Павла у смт Ярмолинці у присутності близьких, знайомих та багато численної релігійної громади.
Поховали бійця на кладовищі у рідному селі. До рідної оселі Юрія у той день з квітами з чорними стрічками, жалобними прапорами прийшли сотні земляків, представники місцевої влади, спільнота краю.
За матеріалами газети "Вперед"
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: