Сталин: Нет, мы правильно поступаем, что так сурово караем националистов всех мастей и расцветок. Они лучшие помощники наших врагов и злейшие враги собственных народов. Ведь заветная мечта националистов - раздробить Советский Союз на отдельные "национальные" государства, и тогда он станет легкой добычей врагов. Народы же, населяющие Советский Союз, в своем большинстве будут физически истреблены, оставшаяся же, часть превратится в бессловесных и жалких рабов завоевателей/ Не случайно презренные предатели украинского народа - лидеры украинских националистов, все эти мельники, коновальцы, бандеры уже получили задание от немецкой разведки разжигать среди украинцев, которые те же русские, ненависть к русским и добиваться отделения Украины от Советского Союза. Все та же старая песня древних времен еще с периода существования Римской империи: разделяй и властвуй. Особенно преуспели в деле разжигания национальной розни и натравливании одних народов на другие англичане. Благодаря такой тактике, подкупая жалких и продажных вождей разных народов, капиталистическая островная Англия - первая фабрика мира, ничтожно маленькая по своим размерам, сумела захватить огромные территории, поработить и ограбить многие народы мира, создать "Великую" Британскую империю, в которой, как хвастливо заявляют англичане, никогда не заходит солнце. С нами этот номер, пока мы живы, не пройдет. Так что напрасно гитлеровские дурачки именуют Советский Союз "карточным домиком", который якобы развалится при первом серьезном испытании, рассчитывают на непрочность дружбы народов, населяющих сегодня нашу страну, надеются поссорить их друг с другом. В случае нападения Германии на Советский Союз люди разных национальностей, населяющие нашу страну, будут защищать ее, не жалея жизни, как свою горячо любимую Родину. Однако недооценивать националистов не следует. Если разрешить им безнаказанно действовать, они принесут немало бед. Вот почему их надо держать в железной узде, н...

  Здраствуй мамо! Я розумію, що немає сенсу писати тобі цей лист, тому що я його ніколи не відішлю, а ти – не отримаєш. Але незважаючи на це мені захотілось тобі написати. І у цей момент у мене є навіть певне відчуття надії... що ти не померла, а всього лише кудись поїхала і в глибині душі та серця я все таки чекаю, що ти повернешся... Що ти  прийдеш, обнімеш – прижмеш до грудей і я буду відчувати твоє тепло, твою ласку, любов; буду відчувати запах твого волосся.  Мені здається, що якщо б ти повернулась то зникли бі біль, і печаль, і образа... Звалився б камінь самотності, відчаю та німого крику. Так! Я розумію, що цього не буде. Ти залишила мене, ще вісім років назад. Ти пішла непопрощавшись... Ти - померла. Але я знаю, що тобі там набагато краще ніж тут. Я сподіваюсь. Ти померла для цього світу, але не для мене. Ти живеш у мені. І будеш жити поки живу я. Я тебе не забуду. Знаєш мамо... Чомусь так важко жити, дихати, іти вперед. Останнім часом, я стала байдужою до всього і... ще більше стала плакати. В моєму житті зявилось ще більше болю, хоча його і раніше було багато. Зявились жорстокі наклепи, які ранять ще більше. Ох, ці люди.... Вони тільки живуть обманом. Вони не розуміють, який біль причиняють їх слова. Навіть Руслан перестав бути людиною, якій можна було довіритись. Він попросту розтоптав цю довіру. Я втратила усе, що можна було втратити. Зникли ілюзії про щастя. Воно – всього лише міф, гра свідомості. Видумка. Якби ти знала, матусю, як я ненавиджу цей світ, своє життя і... себе.   Себе я ненавиджу за довіру, за мрії, за любов. Мені так важко... Мені важко дихати. Важко зробити крок вперед. І немає сили, щоб боротись. Я так хотіла б повернути той час, коли ти була поруч. Мені так тебе не вистачає. Ти була моїм повітрям, моїм серцем, моїм життям. І в одну мить я все це втратила. Так. Як же я живу? Чому? Мамо... Матусю.....