Чому постраждалі від домашнього насильства мовчать і де шукати допомоги?

****
– Ви його любите?

– Не знаю, напевно, я так звикла, - говорить жінка, стоячи перед психологом вся в синцях. Після чергового прояву агресії від чоловіка, вранці вона йому насмажить свіжих оладок на сніданок.

****
– Я думала, що всі так живуть, - розповідає інша подстраждала від домашнього насильства, маючи вже двох дорослих синів. Тепер діти виросли і перейняли жорстоку поведінку батька стосовно матері у своїх сім’ях.

****
– Важко винести це все з дому. А що сусіди скажуть, як дізнаються? – розмірковує ще одна героїня під час розмови з психологом.

Чому постраждалі від домашнього насильства терплять? Бо не вміють по-іншому жити та не знають, як можуть впоратися з кривдником. Будучи тривалий час у токсичних стосунках, вони сподіваються своєю поступливою поведінкою уникнути нових спалахів насильства. Та й агресор обіцяє, що більше такого не станеться. Проте домашнє насильство має циклічний характер: фаза любові поступово йде на спад і починається фаза агресії. Потім фаза любові повертається, але стає щоразу коротшою. Натомість випадки насильства стають частішими і гострішими.

Що робити ж людям, які стали свідками домашнього насильства? Не бути байдужими.

Схожий випадок стався з Галиною (ім’я змінене – прим.авт). Жінка мешкає у Хмельницькому. Разом з чоловіком вони прожили у шлюбі 13 років і виховують одинадцятирічну доньку. Спершу у їхніх стосунках було все гаразд, але з часом Роман (ім’я змінене – прим.авт) почав проявляти інтерес до робочих стосунків дружини. Чоловік став її контролювати, перевіряти телефон. З’явилися ревнощі та звинувачення. При цьому Роман не працював, основний дохід в сім’ю приносила Галина.

Коли в лютому відбулося широкомасштабне вторгнення росії в Україну, жінка з донькою виїхала до матері в Італію. Там вони провели понад два місяці і в середині травня повернулися додому. Після того в житті Галини почався справжній кошмар.

Перший тиждень сім’я насолоджувалася воз’єднанням. Невдовзі хмельничанка влаштувалася працювати в одному з торгових центрів міста, оскільки з попередньої роботи вона звільнилася. Натомість Роман почав проявляти ще більший контроль. Чоловік проводжав її на роботу і зустрічав після робочого дня. Моніторив її спілкування з новими колегами. Кілька разів влаштовував скандал на роботі. Зрештою, змусив її звільнитися.

Одного разу під час спільної прогулянки Роман почав принижувати дружину посеред парку. Він називав її невірною, а потім вдарив кохану на очах у доньки.

Родина жила в однокімнатній квартирі. Дитина завжди чула сварки батьків і бачила, як тато принижує маму, як мама потім плаче. Після випадку у парку жінка вирішила, що не хоче більше жити з Романом. Вона боялася, що дочка, спостерігаючи за поведінкою тата, в майбутньому може розчаруватися в чоловіках.

Галина потребувала підтримки, щоб наважитися протистояти домашньому кривднику. Загнана в кут, вона не знала що їй робити далі. Тоді хмельничанка вперше звернулася у поліцію. На виклик приїхала група відділу протидії домашньому насильству. Правоохоронці передали інформацію про випадок мобільній бригаді соціально-психологічної допомоги і їх працівники зв’язалися з потерпілою.

Мобільні бригади соціально-психологічної допомоги працюють у різних містах України.

Фахівці бригади надали жінці необхідні психологічні консультації, розповіли як можна скористатися юридичними послугами, в які органи потрібно звертатися та разом пропрацювали план безпеки для постраждалої та її дитини.

Після роботи з психологом і з юридичною підтримкою Галина стала впевненішою. Вона змінила з донькою місце проживання. Скориставшись безоплатною правовою допомогою, подала заяву на розлучення. За рекомендаціями мобільної бригади, змогла пройти обстеження у психолога, щоб отримати висновок для суду.

Нині суди між колишнім подружжям тривають й ця історія ще не завершена. З боку Романа повторюються телефонні погрози. Галина досі боїться випадково зустріти чоловіка. Відвідувати психолога на постійній основі вона поки не готова. Натомість звертається до психологів мобільної бригади, щоразу коли того потребує. Ті ж не випускають її з поля зору, продовжуючи надавати необхідні консультації та підтримку.

Про мобільні бригади

З середини квітня у Хмельницькому діють дві мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього насильства та внутрішньо переміщеним особам. У кожній з них працює троє людей: психолог, соціальний працівник, а також водій з автомобілем.

Як розповідають про свою діяльність працівники мобільної бригади, вони є «точкою входу» для постраждалих.

«До нас звертаються за допомогою, або ми самі виявляємо випадки в ході профілактичної допомоги і надаємо первинну допомогу. Ми консультуємо, можемо перенаправляти на інші організації. Наприклад, якщо потрібна психологічна терапія. Це не в межах нашої компетенції. Наш психолог надає першу психологічну допомогу , - говорить керівник мобільної бригади Олександр Ковтун. – Тобто, ми виступаємо допоміжним механізмом для постраждалих, щоб направити їх куди треба».

Спеціалісти бригад виїжджають на виклики по місту і в радіусі 50 кілометрів навколо обласного центру. Також постраждалих консультують у дистанційному форматі. За три місяці діяльності мобільні бригади опрацювали близько 130 викликів. Значну частину з них передали правоохоронці. Також контакти мобільних бригад розміщені в соціальних установах, медичних амбулаторіях, сільрадах, тож часто люди телефонують до них самостійно.

 У Хмельницькому функціонує дві мобільні бригади допомоги.

«Є проблема з поінформованістю людей. Вони банально не знають куди можуть звернутися в разі небезпеки. Ну і, в першу чергу, це психологічна допомога. Був випадок – насильство сина стосовно матері. Ми їй подзвонили, заспокоїли. Розповіли, що у неї є можливість отримати допомогу, що вона не сама і може звертатися до нас. Жінка дізналася завдяки нам інформацію про реабілітаційний центр, як скористатися юридичною допомогою. Після того вона телефонувала і дякувала нам, бо тепер знає, що має можливість зробити своє життя кращим», - коментує Олександр.

Надавши першу необхідну допомогу, працівники мобільної бригади не припиняють спілкування з постраждалими. Тривають телефонні консультації, допомога з пошуком потрібних спеціалістів допоки це необхідно жертві домашнього насильства.

Про домашнє насильство

Як пояснюють психологи, домашнє насилля – проблема великого періоду. Його передумовами завжди є соціальні питання: статус людини, матеріальний достаток, житлове питання, працевлаштування членів сім’ї, різні погляди на виховання дітей. Якщо ж копнути глибше, то причиною є дитяча травматика когось з дорослих людей. Вони бачили подібне в своєму дитинстві та повторили сценарій, бо по-іншому не вміють.

«Кривдник і жертва інколи міняються ролями. Якщо людина терпить і нічого не робить, у неї є вторинна вигода. Є випадки, коли люди знають куди звернутися за допомогою, але не роблять цього через стереотип. Їм соромно, що про їхню проблему дізнаються люди. Це все важкі процеси , - говорить керівниця мобільної бригади, психологиня Майя Чернова. – Бувають ситуації, коли в житті людей нічого не міняється навіть після роботи зі спеціалістами. Все залежить від них: чи вони зробили якісь дії, чи хочуть боротися. Ми можемо лише допомогти і скерувати у потрібному напрямку».

Переважно жертвами домашнього насильства стають жінки. Основна їх частина – це дружини, які потерпають від агресивних дій свого чоловіка. Також звертаються мами, які страждають через поведінку синів, сестри – від братів. Ще одна категорія потерпілих – чоловіки, які стають жертвами насильства з боку своїх дорослих дітей.

Що робити ж людям, які стали свідками домашнього насильства? Не бути байдужими, рекомендують психологи. Особливо, коли в сім’ї є незахищені верстви населення: малолітні діти, пенсіонери, люди з інвалідністю.

«Якщо бачите в родині токсичні стосунки, намагайтеся поговорити з людьми. Якщо для них це не підходить – дайте їм телефон мобільної бригади, контакти знайомого психолога чи центру сім’ї та молоді. Скажіть, щоб вони звернулися туди і їм допоможуть, - пояснює Майя Чернова. – Сусіди можуть заявити в поліцію, щоб бригада спецпідрозділу «Поліна» або дільничний офіцер перевірили, чи вчиняють там насильство. Мовчати про це не варто».

З постраждалими працюють психолог і соцпрацівник.

Про підтримку постраждалих

Мобільні бригади соціально-психологічної допомоги нині працюють у 17 містах України. Сформували їх за підтримки UNFPA та Фонду ООН у галузі народонаселення. Загалом діє 30 таких бригад. Їхні фахівці консультують постраждалих від домашнього насильства з правових, медичних, психологічних та інших нагальних питань.

У Хмельницькому мобільні бригади соціально-психологічної допомоги функціонують при міському управлінні праці та соцзахисту населення. Зв’язатися з працівниками бригади можна за номерами телефонів: 096 019 36 47, 050 019 36 47.

Також в Україні діє онлайн-платформа «Аврора», де безкоштовно надають психотерапевтичну підтримку постраждалим, які зазнали насильства, в тому числі сексуального насильства, пов’язаного з війною. Користувачі платформи можуть обрати фахівця, з який з ними працюватиме. Спеціаліст забезпечить тривалий супровід і керування випадком, щоб уникнути повторної травматизації. Крім роботи з психологом, постраждалі можуть отримати консультацію лікаря, юриста чи запитати про можливість притулку.

Звернутися за безкоштовною підтримкою можуть усі, незалежно від статі та віку. Для отримання індивідуальної спеціалізованої допомоги потрібно заповнити анонімну форму на сайті «Розірви коло». Онлайн-платформа «Аврора» створена UNFPA за сприяння Офісу Віцепрем'єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України та підтримки Уряду Великої Британії.

Українці, які постраждали від війни також можуть отримати психологічну допомогу, звернувшись на гарячу лінію, яку запустила Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй за підтримки Європейського Союзу. На лінії працюють фахові психологи із багаторічним досвідом, які попередньо пройшли спеціальну підготовку для роботи зі складними кризовими ситуаціями. Лінія працює щодня з 10:00 до 20:00 за номером: 0-800-100-102 (дзвінки з України безкоштовні).