Дорогий газ – не для нас! | Новини Хмельницького "Є"

Роздрібні ціни на природний газ для населення України з 1 серпня 2010 року зростуть на 50%. Кореспонденти „Є Поділля” запитали у громадян, як вони ставляться до цього?

Тамара Сосновська, голова Кам’янець-Подільського міськрайонного товариства інвалідів:
„Члени нашого товариства обурені підвищенням ціни на газ для населення та комунальних підприємств, які є споживачами газу і постачальниками тепла, води в наші квартири. Ми розуміємо, що тарифи піднімати треба, бо життя не стоїть на місці. Але ж не на 50 відсотків! Чуємо, що такі вимоги – дорівняти житлово-комунальні тарифи до європейських виставляє Міжнародний валютний фонд, у якого держава Україна бере позички. Але МВФ не знає, які у нас пенсії та зарплати. Хай спочатку піднімуть їх. А то кажуть, що ми прямуємо до Європи. То почати треба зі створення європейських умов життя для простих людей. Жодні субсидії не покриють тих витрат на «комуналку», які чекають нас найближчим часом. Ось я маю тисячу гривень пенсії, а субсидії ніколи не брала – то метри в мене є зайві, то ще якісь заковики знаходяться. Не використовую пільги на перевезення в пасажирському транспорті, бо куди я з візком у маршрутку втиснуся? Безкоштовний інвалідний візок мені надали 28 років тому. Я нічого не прошу у держави для себе. Щоб вижити, я та мої однодумці створили товариство, а потім ще й започаткували малі підприємства з побутових послуг. Прибутку великого вони не дають, а тепер, після подорожчання ціни на газ, а відповідно й на комунальні послуги для них, наші швейні та взуттєві майстерні можуть не витримати. Уже й так замовників приходить менше, бо люди не мають грошей на елементарне – постригтися, пошити одяг тощо. То до чого ми йдемо?! Тепер нас знову чекають тяжкі випробування. А кажуть: держава нас захищає…”.

Петро Коверзюк, пенсіонер за вислугою років, колишній фармацевт, Красилів: «Я категорично проти підняття цін на газ, позаяк вважаю, що це неминуче потягне за собою зростання вартості хліба та інших продуктів харчування. Після цього слід очікувати подорожання нафтопродуктів, а відтак – інфляцію.
Не врятують людей і субсидії, до яких я також ставлюся негативно, тому що до сих пір не розроблено чіткого механізму їх надання, який був би спрямований на забезпечення найбільш вразливих верств населення. Скажімо, я і теща належимо до непрацюючої категорії населення, а дружина, на якій записано будинок, працює. Отож субсидію нам будуть нараховувати як для працюючої сім’ї. Де справедливість?

Світлана, пенсіонерка, Хмельницький: „Нас 15 мільйонів населення в Україні – пенсіонери, які опинилися за межею бідності і виживають хто, як може. Дуже важко таким, як я, живеться. Я пропрацювала на заводах Хмельницького 35 років, а заробила пенсії лише 759 гривень. Як мені вижити? Якщо газ подорожчає, то згодом подорожчають й інші комунальні послуги.
Мені потрібно йти до лікаря, схопив остеохондроз, болить нога не можу її зігнути. А треба заплатити за УЗД 420 і 100 гривень лікарю за те, що лише записалася до нього. Я все життя економлю, бо спершу отримувала 60 карбованців (це все одно, що зараз 600 гривень). Не вживаю половини продуктів, бо не можу собі їх дозволити. Але, щоб там не було, до життя ставлюся з оптимізмом!”.

Алла, Хмельницький: „Янукович, коли йшов на вибори, обіцяв, що пенсія підвищиться чи не до трьох тисяч гривень, а мені не збільшили ні на копійку. З подорожчанням газу доведеться економити. Жінки у першу чергу економлять на продуктах харчування та на одязі. Будемо доношувати те, що вже маємо. А більше немає на чому... Воду купуємо, бо з крана неможливо пити... Це геноцид над нами, над нашими людьми. Хто за Януковича проголосував, нехай тепер дякує за те життя, яке ми маємо”.

Підтримай сайт