Погана ковбаса. та їсти хочеться

«У цій ковбасі м’яса немає», «Це молоко розбавлене», «Та це якась хімія!» - вам знайомі ці вислови? Подібне доводиться чути на продуктових ринках не лише Хмельниччини, а й України. Отож, чи насправді ми їмо те, що продавці називають якісним та натуральним?

Первинний продукт
Ще не встигла рослина чи тварина вирости, а її «плоди» вже, можливо, не можна їсти. Чому? Тому що багато чого залежить як від вирощування, так і від екології. «Я вам розкажу одну історію, – розповідає Юрій Резніков, голова обласної організації Товариства охорони природи. – У мене є родич, який працює лікарем. Його син живе в Англії, одружився, має двох дітей. Приїхав до нас і купив… корову! А купив для того, щоб діти мали хорошу та здорову їжу. Ну, і що? Ця ж корова буде пастися на генномодифікованому газоні, й потім цей генетичний код дійде до людини, і рано чи пізно дасть свій негативний результат. Сьогодні людина настільки «залізла» в новітні технології, що вилізти з них вже не може. Самі ж себе загнали в таку ситуацію!». Хтось, мабуть, захоче заперечити. Бо ж корова та в Англії, а у нас трава – натуральніше не буває. Однак потрібно знати, що чимало бізнесменів додають у кормові надбавки худобі антибіотики! А залишки цих ліків потім через молоко, яйця чи м’ясо потрапляють в людський організм. Крім того, антибіотики виводяться з організму тварини в гній, який йде на поля, а там, дивись, щось таки й росте. Та ще й таке, яке потім ми, люди, можемо їсти. Просто замкнуте коло.
«Пригадую, як в 1970-х роках ходив до школи в селі Ружичанка Хмельницького району, – продовжує Юрій Олександрович. – І взимку ми грали на річці в хокей. Набігаємося, ковзаном розіб’ємо кригу і нап’ємося води. А зараз? Там навіть радять не купатися! І зараз всі водні ресурси Хмельницької області забруднені. А ми ж, якщо кажемо виключно про їжу, ловимо з цієї води рибу. Хоча в Меджибожі рибалки ще у 80-х роках били на сполох, що риба там пахне мазутом. Але ж люди, які помітили цей запах, можуть і не їсти таку рибу. Тому найжахливіше, коли риба на запах і вигляд нормальна, а насправді… дуже небезпечна, бо ріка забруднена радіонуклідами».

На совісті виробників
Якщо ж говорити про рослинні продукти, то вони, перш за все, можуть бути не «ахті» завдяки добривам. Щоправда, є інша думка. «Потрібно розуміти, що таке мінеральні добрива, – каже генеральний директор товариства з обмеженою відповідальністю «РосАпатитінвест», яке займається поставками добрив, Валерій Мурза. – Це азот, фосфор і калій, без яких рослини, в принципі, вирости не можуть. Це ж вітаміни, які потрібні. До того ж, природного походження. Тому при дотриманні всіх технологій вирощена рослина буде абсолютно безпечною для споживання». Однак, депутат обласної ради Валерій Григорович згоден із твердженням, що й добрива природного походження можуть у кінцевому результаті зашкодити. Якщо… «З’їсти, до прикладу, багато вітаміну С – буде некорисно для людини, – каже пан Мурза. – Так само і рослині. Звісно, багато залежить від тих людей, які використовують добрива. Візьмемо, до прикладу, селітру. Її просто вколюють у кавуни, і ті аж лопають. А все для того, щоб вони швидше стали стиглими. І тоді такий кавун небезпечний, бо в ньому з’являється аміак. Є й інші небезпеки – засоби захисту рослин. Ось це вже справжнісінька хімія… Їх треба застосовувати дуже обережно».

Чужі
Навряд чи ще років двадцять тому хтось міг припустити, що в Україну будуть везти м’ясо з Бразилії, Аргентини, Норвегії чи Польщі. Але нині цим, напевно, мало кого здивуєш. «Я не можу сказати, якісні ці продукти чи ні, бо потрібно зробити дослідження, – каже депутат обласної ради, голова наглядової ради відкритого акціонерного товариства «Проскурів» Іван Рудик. – Але враховуючи те, що мені до рук випадково потрапили ветеринарні свідоцтва, в мене виникли сумніви щодо їх достовірності. Ті, хто їх видав, на мою думку, ставляться до своєї роботи формально, бо їх, мабуть, заохочують доларами. Те, як переміщувалося це м’ясо, яке завезли до нас – на практиці такого не буває. У нас дуже багато говорять про контрабанду, яка потрапляє в Україну. То, якщо вона є, то який контроль може бути на місцях?». Свинину чи яловичину Іван Леонтійович не вживає, а ось сало, як справжній українець, полюбляє. Тільки купує його в знайомих селян чи в столиці на Бесарабському ринку. Каже, що там контроль суворий, а тому впевнений, що сало на «Бесарабці» безпечне та якісне.
До речі, Іван Рудик, чиє підприємство виготовляє молоко, так і не зміг прояснити ситуацію, чи додають виробники в свою продукцію антибіотики, щоб та не псувалася, оскільки «чужих» не перевіряв. Однак додав: «Це абсурд, коли молоко зберігається місяць. І сьогодні багато виробників купують сухе молоко, яке розбавляють водою і продають, як свіже».

Контролюй, не контролюй…
«На жаль, в 2007 році був прийнятий закон «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яким передбачено, що всі перевірки на підприємствах мають проводитися лише після попередження виробників, не пізніше, ніж за десять днів, – каже державний інспектор з державного нагляду за якістю продукції, додержання стандартів, норм і правил Держспоживстандарту Віра Федоришина. – Зрозуміло, що підприємство за 10 днів може виготовляти продукцію, яка відповідатиме всім нормам та стандартам». Ще один камінь спотикання для виявлення недобросовісних виробників лежить «на шляху» до лабораторних досліджень продукції. Адже перевіряти якість продукту контролюючі органи мають за державні гроші, яких, як це часто буває, не виділяють. «Ми за майже два роки існування цього закону жодної копійки на лабораторні випробування не отримали, – скаржиться Віра Миколаївна. – І лише зараз почали робити, але за рахунок коштів, які заробив наш  науково-виробничий центр стандартизації метрології та сертифікації. І отримали доволі багато позитивних результатів. Тобто, подільські виробники виготовляють якісну продукцію». Але ж не всі! Часто у ковбаси додають забагато крохмалю, або ж просто кидають хоч трохи крохмалю в ту ковбасу, де його не має бути. Однак, як кажуть фахівці, головне, щоб показники мікробіології (різні мікроби в ковбасі) були в нормі. «Якщо в ковбасі забагато нітриту натрію чи перевищені показники по мікробіології, таку продукцію не можна їсти, – додає ще один інспектор з держнагляду Ганна Кернична. – І в нас часто буває, коли накладаємо заборону на реалізацію такої партії продукції, або ж всієї продукції».
До речі, майже всі виробники продуктів харчування, які додають у свою продукцію різноманітні барвники чи стабілізатори, мають дозвіл на їх використання від Міністерства охорони здоров’я. Наче все воно безпечне для нашого здоров’я! Разом із тим, кожне підприємство має лабораторно підтверджувати якість своєї продукції. І, безумовно, для перевірки виробники можуть виготовляти якісний продукт. Однак, якщо надійде скарга від людей на неякісний товар, інспектори можуть прийти на підприємство та перевірити. Без попередження! Щоправда, тільки після отримання дозволу на це з Держспоживстандарту України. «І такі перевірки у нас були не раз, – розповідає Віра  Федоришина. – Люди скаржилися на молочну продукцію, на хліб, на ковбасу. До речі, на наші ковбасні вироби доволі часто скаржаться з інших областей». Однак навіть перевірка без попередження не означає, що «контролери» «знайдуть» якесь порушення. «Доволі часто нас просто тримають, до прикладу, в бухгалтерії, – каже Ганна Василівна. – Чекаємо керівника підприємства, без якого не маємо права перевіряти. А якщо ж скарга стосувалася відсутності на виробі маркування – дати виготовлення товару, то за декілька годин очікування на директора підприємства, на всій продукції може з’явитися те, на що скаржилися люди. І як довести, що виробник був не правий? А відсутність дати виготовлення, особливо на ковбасних виробах, це дуже поширене явище».