Кореспонденти «Є Поділля» дізнавалися, хто претендуватиме на крісла міських голів в обласному центрі та деяких райцентрах

Хоча дата виборів до місцевих рад поки що не визначена, політичні партії активно  до них готуються. Більшість уже склала списки й визначилася з кандидатами на посади міських, сільських та селищних голів. У деяких партіях ця робота, хоч і не завершилася, але йде повним ходом. Щоправда, не всі сьогодні хочуть озвучувати свої плани – мовляв, немає дати виборів – про що ж говорити? Однак, дещо нам вдалося довідатися.

Керівник чвертьмільйонника
Вибори міського голови Хмельницького можуть стати не такими цікавими, як минулі. Пригадуєте, які пристрасті кипіли в 2006 році? Тоді вибори, призначені на кінець березня, так і не відбулися. А нові – в червні, стали рекордними за кількістю бажаючих очолити чвертьмільйонне місто. 25 охочих стати мером! Щоправда, не всі вони дійшли до фіналу змагань, адже троє кандидатів зняли свої кандидатури. І, що, мабуть, найцікавіше, цього року більшість з тодішніх учасників перегонів знову вийдуть на старт.
Нині лише із вірогідністю 99 відсотків можна спрогнозувати участь двох потужних кандидатів – діючого міського голови Сергія Мельника та його попередника, депутата міської ради Миколи Приступи. І саме між ними можуть розгорнутися найголовніші баталії. Нині, мабуть, шансів все таки значно більше в Сергія Івановича, який свою каденцію відпрацював без гучних скандалів, а це означає, що хмель- ничани вірять йому. Та й голосують вони, якось традиційно, за принципом – краще синиця в руках, ніж журавель у небі. При Мельнику може не краще, але і не гірше. А прийде інший – хто його знає… З іншого боку, Приступу ще не забули! За його каденції лише знаючі люди казали, що мер – персона недосяжна для хмельничан, інші ж були задоволені, бо мало стикалися із Миколою Івановичем.
«Срібний» призер минулих виборів Василь Осадчий, ймовірно, вже не претен- дуватиме на цю посаду, оскільки, логічніше, підтримуватиме Миколу Приступу. Працювали ж разом! А ось третій та четвертий «фінішери» виборів 2006 року, мабуть, знову візьмуть участь у мерській кампанії. Віктор Вікарчук, депутат міської ради, може, як мінімум, досягнути попереднього результату. Так само і Віктор Коліщак, заступник губернатора. Ось тільки Віктора Михайловича навряд чи вже влаштує це четверте місце, тоді як Віктора Євгеновича, який може зробити ставку на міську раду, задовольнить. Втрутитися в перегони, за нашими даними, збирається й губернатор Іван Гавчук (на момент написання матеріалу саме він керував областю). З новим президентом Іван Карлович навряд чи потоваришує, а тому залишиться без влади. Ось прагнутиме здобути і булаву, і крісло на найближчі роки саме в обласному центрі.
Говоримо про Президента, кажемо про Партію регіонів. Ця політсила, безумовно, теж «виставить» свого кандидата в мери Хмельницького. Варіантів декілька. Це може бути і Михайло Стаднік, голова ТОВ «Стіомі-холдинг», якщо він не очолить облдержадміністрацію, і Анатолій Лаврентій, депутат міської ради.
Позмагаються за посаду мера обласного центру і націоналістичні сили. У «Свободі» поки що міркують над кандидатом у мери Хмельницького, але, здається, варіантів не так вже й багато. Або керівник обласної організації Ігор Сабій, або ж його заступник Олександр Симчишин.
Не обійдеться, мабуть, і без «нових облич». Так, партія Тігіпка може запро- понувати свого кандидата, та й «Фронт змін» Яценюка може зробити те саме. Кого? Поки що ці перспективи туманні, а тому й прізвища ще доволі зарано називати.
У районах
теж точитиметься непроста боротьба

У Городку зараз відомі, принаймні, три кандидати на посаду мера. Це, насамперед,  – нинішній міський голова Віктор Хоптинець, котрий на цій посаді відбув вже два терміни. Партія регіонів підтримуватиме кандидатуру голови районної організації партії Володимира Вербановського. Свого часу Володимир Володими- рович працював заступником голови райдержадміністрації й відав питаннями будівництва і житлово-комунального господарства.  Третій кандидат – представник Української народної партії і поки що не дуже відомий городоччанам Вадим Сержантов, котрий нині працює юристом в райдержадміністрації. Загалом же, розповідає голова обласної організації УНП Костянтин Омельчук, партія вже потроху готується до місцевих виборів. І їхня команда – досить молода, перспективна і професійна. Зокрема, на посаду селищного голови у Чемерівцях підтримуватимуть нинішнього мера містечка Сергія Мутку. У Красилові кандидат від УНП – Сергій Марцинюк, начальник цеху красилівського заводу компанії «Оболонь». Подейку- ють, що у Городку на посаду мера балотуватиметься й підприємець Юрій Война- ровський. Однак, сам Юрій Іванович ці чутки не підтвердив і не спростував, бо… не повірив, що йому телефонує журналіст. Звісно, матиме свого кандидата і Блок Юлії Тимошенко. Але сьогодні партія ще не визначилася, хто саме ним буде.
Політична еліта Красилова теж вже мітить у списки кандидатів у депутати та претендентів на посаду міського голови. Особливо напруженою має бути боротьба за крісло мера. Вже сьогодні, за даними різних джерел, нараховується від десяти до двадцяти п’яти претендентів. Їхні прізвища поки що не оприлюднюються. Але достеменно відомо, що серед ймовірних кандидатів на посаду міського голови є бізнесмени, колишні посадовці міськради, представники промислових підприємств, представники опозиції до теперішньої влади і навіть ті, хто зазнав поразки на попередніх виборах та планує взяти реванш. Утім, кількість претендентів може різко зменшитися, якщо будуть внесені зміни до виборчого законодавства стосовно висування кандидатів не за партійними списками, а за мажоритарною системою.
Нинішній міський голова Марія Гвоздьова ще остаточно не вирішила, чи  братиме участь у виборчих перегонах.
А ось її колега, мер Старокостянтинова Микола Мельничук твердо переконаний, що знову боротиметься за посаду міського очільника. Така самовпевненість пояснюється, очевидно, тим, що Микола Степанович керує Старокостянтиновом вже другу каденцію поспіль. Наразі, за попередніми даними, конкуренцію йому мають скласти близько десяти кандидатів. Хто вони – поки що невідомо.
Взагалі ж прогнози – справа невдячна. Сьогодні ситуація одна, а завтра – інша. А в політиці, нехай і місцевого масштабу, «погода» змінюється так швидко, як і в Україні. Тому… далі буде.