За 30 років проживання поблизу ХАЕС змін на краще ніхто не бачить

Здавалося, мешканці міста-атомника мали б “як сир в маслі кататися”. Натомість вони платять за електроенергію майже на рівні з усіма іншими містами, а використовувати газ їм заборонено. То де ж ті пільги, які мають бути у тридцятикілометровій зоні?
Куди йдуть гроші
 Що стосується пільг за проживання у тридцятикілометровій зоні, то тарифи на опалення трохи нижчі, ніж по всій області, і становлять 65 гривень за гігакалорію. “Трішки дешевша в нас електроенергія, хоча суттєво в ціні не відрізняється. На цьому всі пільги й закінчуються”, – каже заступник Нетішинського міського голови Михайло Лєзнік.
Звісно, державою передбачено зменшення тарифів тим, хто використовує електроплити. Наразі зросла ціна на енергоносії, а в Нетішині газу немає, все на електриці. Можна скористатися своїм законним правом на субсидію, але ви її отримаєте тоді, коли від загальної суми прибутку сім’ї за місяць плата за комунальні перевищує 15 відсотків. Для пенсіонерів ця межа становить 10 відсотків. А в Нетішині, як і в усіх інших містах, існує проблема з несвоєчасними виплатами зарплат. “Це питання стоїть на особистому контролі у губернатора”, – каже Михайло Лєзнік.
З 2010 року держава виділяє кошти на покращення умов проживання мешканців тридцятикілометрової зони, і минулого року сума для Нетішина склала близько 2,5 мільйона гривень. Цьогоріч, за словами заступника міського голови, теж виділять близько 3-4 мільйонів гривень з державного бюджету та 200 тисяч – з обласного. Ці кошти підуть на покращення умов проживання нетішинців.
“На жаль, минулого року ми не змогли освоїти усі кошти, бо є певні умови їх використання. Існує чітке розмежування на поточний ремонт (до 100 тисяч) та капітальний ремонт (понад 300 тисяч), та мають бути проекти, які пройшли експертизу. Цього в Нетішині не було, були лише проекти по ліфтах. А оскільки останні кошти нам надійшли 29 грудня, ми не мали технічної можливості їх освоїти”, – каже Михайло Геннадійович.
Основні потреби міста, які визначили депутати – замінити декілька ліфтів, які не встигли замінити минулого року, відремонтувати дахи в навчальних закладах міста та замінити в них вікна. На це підуть ті кошти, що виділяють на 30-кілометрову зону спостереження.
“Хай би повернули ті пільги, що були до пуску другого енергоблока”
Після пуску другого блока ХАЕС ще за президентства Леоніда Кучми обіцяли повернути ті тарифи, що були перед пуском блока, а це 50 відсотків знижки на енергоносії. Проте з обіцяних 50 дали лише 30. Наразі й цих тридцяти вже немає...
У 2007 році нетішинці приступили до реалізації проекту реконструкції електромереж у старій частині міста, адже її не робили ще з часу встановлення, хіба що міняли опори, коли ті руйнувалися. Суть проекту полягала в тому, що у кожен двір вводили 15 кВт потужності, щоб людина могла споживати електроенергію на свої потреби. Цього достатньо на все, що необхідно. Наразі зроблено більше половини роботи, а згідно з планом у 2012 році ці роботи мають повністю завершити.
“Піднімаючи вкотре тарифи, посадовці не врахували витрати на нагрів води. А тих 250 кВт ніяк не вистачить на місяць, а лише на три дні... А нам що ж, всі інші 27 днів опалювати за вдвічі більшим тарифом? Така вартість будь-яку сім’ю зажене у борги, бо вийде, що треба буде платити близько 800 гривень в місяць за спожиту електроенергію. Наприклад, до збільшення тарифу я за свій будинок 10х12 метрів платив близько 400 гривень за місяць, – обурюється Андрій Новак, голова місцевого господарства, депутат 7 скликань, житель старої частини міста. – Якийсь розумник вважав, що у нас є централізоване опалення. Але ж воно закінчується перед рівчаком, тобто одразу за новою частиною міста, а далі, у старій частині, люди використовували дрова, вугілля, а зараз електрику. Але ціни занадто вже завищені”.
Вихід він бачить у збільшенні хоча б кількості відпускання електроенергії на опалення. На його думку, жодна субсидія не вирішить питання, потрібно відрегулювати тарифи, щоб люди могли нормально жити. 
“Води нема, землі не родять, дороги погані...”
Кількість населення в старій частині Нетішина та в селі Солов’є – близько трьох тисяч. Вже не один рік тут існує проблема води: її або нема в колодязі, або вона непридатна до вживання, бо не відповідає санітарно-гігієнічним нормам. Селяни скаржаться й на зниження родючості земель на присадибних ділянках.
“Частково роботи з водозабезпечення зроблені, близько 3 мільйонів вже використали на водопостачання, але водогін ще не введений в експлуатацію. Люди залишаються без нормальної питної води, – продовжує Андрій Новак. – Абсолютно нічого не робиться на дорогах. Щоб залатати ту чи іншу зруйновану ділянку дороги, ми звертаємося в усі інстанції”.
Нетішинські депутати направили в Кабінет Міністрів пропозиції щодо придбання техніки для ремонту доріг, які постійно руйнуються через перепади температур тощо. “Ми хочемо, аби нам виділили 300 тисяч гривень для придбання техніки для ремонту доріг. Це дасть можливість не наймати когось зі сторони, а робити це силами житлово-комунальної організації. Тоді ми зможемо суттєво на цьому економити. Взимку там треба прибирати сніг, бо там живуть такі ж нетішинці, як і в новій частині міста. Тому найперше наше завдання – привести до ладу дороги”, – каже Михайло Геннадійович.
Нетішинці вже майже 30 років живуть при атомній станції, а для них мало що змінилося на краще. Хоча, як стверджують селяни, в межу міста відійшло чимало гектарів їхніх земель: було близько 3,7 тисячі гектарів, а місту відійшло понад 2 тисячі. Виходить, що місто атомників користується землею, отримує з неї усі податки. Але, згідно із законом, 50 відсотків прибутку має повертатися селянам для збереження ресурсів та живлення землі. Проте цього нема.
Добудова блоків створить додаткові робочі місця
Щодо добудови блоків, то багато хто вважає, що це вирішить проблему зайнятості, створить додаткові робочі місця. У місті 38 тисяч населення, і лише 5 тисяч працюють на атомній електростанції. Наразі робочих місць у Нетішині усім не вистачає, тому нетішинці часто-густо виїжджають на заробітки в інші міста чи за кордон. Наприклад, мешканець старої частини міста Юрій вже кілька років поспіль їздить на роботу аж у... Кам’янець-Подільський. Каже, що роботи в рідному місті нема, тому змушений годувати сім’ю, заробляючи за його межами.
“Якби вартість електроенергії була невисокою, можна було б задіяти малі підприємства, наприклад, відкрити швейні цехи та шити все необхідне у нас. Але яка ж тоді буде собівартість елементарних речей, якщо тарифи на електроенергію такі високі! Ці питання треба вирішувати, створювати нормальні умови життя біля атомної!” – каже Андрій Новак.