ye-logo.v1.2

Посівна під час війни: як ситуацію з майбутнім урожаєм оцінюють експерти

Економіка 3630
Восени частину урожаю фермери зібрати не змогли через обстріли та замінування
Восени частину урожаю фермери зібрати не змогли через обстріли та замінування. Фото: ілюстративне agravery.com

У планах українських аграріїв – засіяти близько 22 мільйонів гектарів земель. Це майже на 15 відсотків менше, ніж було у 2021 році.

Ще торік українські аграрії довели, що, незважаючи на війну, небезпеку і навіть загрозу власному життю, Україна буде з хлібом. Вони рятують сільськогосподарських тварин, переміщують їх подалі від лінії фронту, діляться саджанцями, насінням тощо. Українські аграрії не допустили голоду і в нашій країні, і в світі. Тож і цьогоріч посівна кампанія неодмінно розпочнеться. Де це можливо.

Посівні площі скоротилися

Через російську окупацію українські хлібороби цього року планують засіяти меншу площу земель – близько 22 мільйонів гектарів, повідомив директор Департаменту аграрного розвитку Мінагрополітики Ігор Віштак. За його словами, у 2021 році обробляли майже 30 мільйонів гектарів. Але посадовець також зазначив, що внутрішнього споживача забезпечать всіма групами продовольства.

У Мінагрополітики заявляють, що в Україні скоротилися площі під зерновими культурами, і міністерство прогнозує скорочення валового врожаю зернових, зокрема кукурудзи. Адже через доволі вагомий обсяг незібраного досі урожаю кукурудзи її навесні посіють значно менше. А це – основна валова культура, яка йшла на експорт.

Прогноз міністерства підтверджують і експерти Українського клубу аграрного бізнесу. За їхніми оцінками, в 2023 році в Україні на 45% будуть скорочені посівні площі під зерновими культурами та на 60% менше отримаємо врожаю зернових порівняно з довоєнним 2021 роком.

Чи вистачить добрив?

Зменшення кількості внесення добрив впливає на валовий збір урожаю. Торік рентабельність зернових практично була нульова, а у деяких регіонах, розташованих далеко від портів, був і мінус.

Ще наприкінці минулого року в Мінагрополітики оцінили потребу українських землеробів у добривах для посівної-2023. Вона становить приблизно 1,5 мільйона тонн. В азотних добривах – більше мільйона тонн, але цю потребу мають забезпечити вітчизняні підприємства.

В Мінагрополітики прогнозують зменшення внесення добрив аграріями до 50% під час весняної посівної. Серед головних причин – проблемна логістика, здорожчання добрив та енергетична криза.

Потреба у пальному

На думку експерта з ринку пального та з енергетичних питань Сергія Куюна, дефіцит нестачі пального більше в Україні не повториться, адже українські трейдери зуміли побудувати ефективну систему постачання палива. Чимало фахівців схиляються до думки, що посівна кампанія-2023 жодним чином не вплине на ціноутворення на пальне, а сформовані запаси допоможуть українським аграріям з легкістю пройти цей період.

Проблеми з пальним можуть виникнути у дрібних фермерів, які не змогли заздалегідь його накопичити і нині їм не вистачає коштів на придбання. Великі ж компанії, агрохолдинги мають не тільки власні сховища й бензовози, а й навіть танкери, щоб самостійно доставляти пальне.

До речі, на початку квітня 2022 року Україна втратила 100% довоєнних джерел постачання нафтопродуктів. З подібною ситуацією не стикалася жодна країна світу. Тож Україна змушена була побудували нову розгалужену систему надходження пального. Її ефективність і дієвість було доведено у жовтні-листопаді, коли стався сплеск використання генераторів. Тому нині держава має хороший запас пального і дуже впевнено рухається у весняний сезон, вважають фахівці. «Сьогодні у найбільших мереж України пального на понад 30 діб реалізації. І це при тому, що оперативні постачання тривають у нормальному режимі», – зазначає Сергій Куюн.

Посівна і окупація

Неодноразово ми дізнаємося про загибель людей, знищення техніки під час сільськогосподарських робіт. Такі випадки траплялися і продовжують траплятися на Харківщині, Донбасі, Херсонщині – скрізь, куди ступала нога окупанта, куди долітають його смертоносні й підступні міни. Проте болить душа у хліборобів за незасіяні ниви, за незібрані врожаї. Тож, попри небезпеку, намагаються відвоювати у війни клаптик за клаптиком родючої землиці. Щоб на ній знову колосилися жито й пшениця, дозрівав соняшник, набирався сили ріпак…

У лютому на Херсонщині комбайни в полі косять торішній врожай. Восени зібрати його фермери не змогли через обстріли та замінування. До прикладу, фермер з Бериславського району Микола Мальчиков вирощений врожай зібрав, а от засіяти озиму пшеницю окупаційна влада не дозволила. Зараз мав би займатися посівною, але, тікаючи з правобережжя, російські військові замінували його поля. Проблема аграріїв на Херсонщині зараз не тільки у замінованих полях, а й у нестачі працівників і техніки, частину якої окупаційна влада вивезла або понівечила, розповідає Микола Мальчиков. За його словами, дрібні фермери поки зі своїми проблемами сам на сам.

Роботи з розмінування Херсонщини тривають. Першочергово очищають від вибухонебезпечних предметів об’єкти критичної інфраструктури і домогосподарства. Для того щоб сапери почали розміновувати поле, фермер має звернутися до обласної військової адміністрації. Саме цей орган визначає пріоритети з розмінування територій.

Тимчасово зупинилося сільгоспвиробництво і в Нововоронцовській громаді Херсонщини. Фермери також в очікуванні розмінування своїх гектарів. Більшість полів тут не тільки заміновані, а й засмічені залишками техніки та нерозірваними снарядами.

На тимчасово окупованому лівобережжі ситуація з посівною кампанією складна. Є фермерські господарства, які готуються до весняно-польових робіт. Переважно це дрібні підприємства, яким вдалося зберегти власне насіння. Є й ті, які співпрацюють з окупаційною владою.

На Харківщині у цьогорічній посівній кампанії задіють більш ніж 650 тисяч гектарів – у тих районах, де це безпечно. До повномасштабного вторгнення зернові тут сіяли на площі понад мільйон гектарів.

«В Україні створена громадська спілка «Агровиробники окупованих територій», одним із головних завдань якої є прискорення робіт щодо розмінування сільськогосподарських земель. На сьогодні 130 тисяч квадратних кілометрів заміновані або пошкоджені, і ми втратили частину виробничих площ в агросекторі. Зараз потрібно знайти фінансування для розмінування територій, які перебували в окупації. Це Харківщина, Миколаївщина, Херсонщина, Запоріжжя, Київщина тощо. Важливо залучити іноземних експертів. Але, незважаючи на активну роботу, швидко розмінувати всі поля не вдасться. На Донеччині не розміновані площі ще з 2014 року. Вартість розмінування гектара сільськогосподарських угідь становить близько 40-50 тисяч гривень, і це є питанням номер один сьогодні», – вважає заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук.

Тож попереду в українських аграріїв знову непроста посівна. 

Матеріал підготовлений за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» та WAN-IFRA в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую