Граф Мошинський – розбудовник Волочиська

. Про це сьогодні нагадує назва однієї з міських вулиць. Людину, що заснувала сільце та «подарувала» йому своє ім’я, згадують не так часто. Хоча граф Фрідерік Мошинський – відома постать в історії кількох європейських країн. Краєзнавці зібрали докладний біографічний матеріал та навіть знайшли портрет магната пензля австрійського художника Джузеппе Грассі, писаний на межі XVIII та XIX століть з «натури».
Отже, Фрідерік-Йозеф Мошинський (1738-1817) народився у Дрездені, де знаходився польський королівський двір (бо на троні тоді перебувала Саксонська династія). Його дід, король Август II Сильний, закарбувався в пам’яті сучасників як шукач любовних пригод. Серед багатьох фавориток монарха виділялася Анна фон Брокдорф, графиня Козельська, з якою у короля народилося троє позашлюбних дітей. Наймолодшу дочку – Фрідеріку – ви- дали заміж за підканцлера (міністра фі- нансів) Яна-Канти Мошинського. Мати Фрідеріки приєдналася до таємної змови проти короля і була ув’язнена у замку Столпен, де провела під арештом останні 49 років життя. Зараз історію цієї жінки знає будь-який житель Німеччини.
Від Яна-Канти, який помер у відносно молодому віці, ведеться графська гілка роду Мошинських. Двоє його синів – Август та Фрідерік-Йозеф («волочиський») – користувалися гербом «Наленч». На червоному полі гербового щита зображувалася срібна кругла пов’язка, скріплена вузлом. На клейноді зверху – корона, а над нею фігура жінки, що тримається руками за роги оленя.
Майбутній власник Волочиська з дитячих років виявляв неабиякі здібності в науках, вивченні іноземних мов, грі на музичних інструментах. Пізніше обіймав високі посади у таємних масонських ложах. Перебуваючи на посаді великого коронного маршалка, Фрідерік носив військове звання генерал-майора. Графа вважали казково багатим (йому належали численні маєтки, магазини в Одесі і Могильові, мідні копальні в німецькому Мансфельді та близько 30 млн. злотих спадщини). У свій час Мошинський був відомий як економіст, головував в державній комісії з фінансів, неодноразово обирався депутатом до польського сейму. За ці заслуги останнім польським королем Станіславом-Августом Понятовським нагороджений орденами св. Станіслава та Білого Орла (які й зображені на портреті).  В час занепаду Речі Посполитої приєднався до «російської» партії, що домагалася зближення з царським двором. Його підпис стояв на акті про другий поділ Речі Посполитої. Тож коли розгорілося патріотичне повстання поляків під проводом Тадеуша Костюшка, натовп у Варшаві символічно стратив портрет Фрідеріка Мошинського, а сам граф назавжди виїхав на Волинь.
Ще у 1772 році через Теофілію Потоцьку, дружину рідного брата, магнат домігся купівлі волочиського ключа (містечка з околицями) за 1,7 мільйона злотих, а також заснував маєток, названий селянами Фрідріхівкою, окрасою якого став дзеркальний палац. За час його управління тут почали проводитися щорічні ярмарки, відкрито прикордонну митницю, народне фундушеве училище, волосний банк, а також з 1817 р. – Тринітарський костел. В колекції Ермітажу збереглися монетні жетони з латуні для внутрішнього обігу, які карбував граф у Волочиську.
Особисте життя власника Волочиська не склалося. З обома дружинами – Барбарою Рудзінською та Саломеєю Ржищевською – Мошинський дітей не мав. Тому всі його маєтки і капітали успадкували родичі по бічній лінії.
Помер Фрідерік-Йозеф 21 січня 1817 року в Києві, маючи 79 років. А назва Фрідрі- хівка збереглася за поселенням ще на пів- тора століття. На місці палацу графа зараз розкинувся сквер санаторію «Райдуга», де відпочиваючі лікуються мінеральними водами Збручанського родовища.