ye-logo.v1.2
23 Травня, 2019

Унікально: чому на іконі, знайденій у Славуті, святий Степан закриває вуста Ісусу

Ірина ОЛІЙНИК Історія 3550
Перед очима реставратора постав дивний сюжет, в якому… святий Степан закриває вуста Ісусу Пантократору
Перед очима реставратора постав дивний сюжет, в якому… святий Степан закриває вуста Ісусу Пантократору. Фото: з архіву Миколи Бендюка

Після реставрації полотна відкрилося дивовижне зображення.

Історію цієї ікони інакше, як дивовижною, й не назвеш. Хоч унікальне зображення, що відкрилося після реставрації образу, не підпадає під жодні церковні канони, має інше – цілком виправдане пояснення: часом ікони відкриваються нам так, як того хоче Бог. Переживши знущання більшовицькими кулями, часи гоніння, цей образ берегли як зіницю ока та передавали з покоління до покоління. Допоки він випадково не потратив до рук реставратора, який і відкрив ці дивовижні зображення світові.

Вбивці князя Сангушка використовували ікону як мішень

«Це був 1990 рік, – пригадує Микола Бендюк, художник-реставратор, мистецтвознавець Острозької академії. - Якось я гостював у Славуті. Вранці пішов на ринок, де зазвичай продають усілякі старі речі. На той час я саме пройшов навчання в столичному реставраційному центрі з реставрації олійного живопису на полотні. Тож хотів знайти якусь стару картину, щоб потренуватися на практиці. І випадково почув про літню жінку, яка має старе полотно. Що там було зображено і чи було на ньому щось намальовано взагалі – не знав ніхто. Це був згорток, увесь в дірках, з шаром вікового бруду. Із розповіді бабусі, яка принесла полотно на базар, я дізнався, що це ікона, і вона висіла в палацовій каплиці князя Романа Сангушка. В 1917 році на палац в Славуті напали більшовики, вбили князя, а ікону винесли на подвір’я і розпочали стріляти по ній, використовуючи як мішень. Пострілявши, образ просто викинули в болото».

Княжу ікону тоді підібрала славутчанка, гадаючи, що не гоже святому образу вмирати в багнюці. Переховувала в себе на горищі, а потім передала своїй внучці. І та, вже на схилі літ, згадуючи розповіді, що це не просто шмат полотна, а таки ікона, вирішила віддати її до рук реставратора. От так простріленою, з багатьма дірками і в болоті, ікона й потрапила до Миколи Бендюка через 73 роки по тому, як над нею познущалися більшовики.

На образі наклалися два зображення

«Коли я взявся її реставрувати, то не знав, що саме намальовано на полотні, бруд і дірки не давали змогу зрозуміти сюжет, – пригадує художник-реставратор. – На лицьовий бік ікони я наклав профілактичну заклейку із цигаркового паперу і поступово зводив всі прориви полотна зі звороту. Це досить складний процес – дірки на полотні довелося латати більше року».

«Дослідивши детально, я зрозумів, що на іконі наклалися одне на одне два зображення», – каже реставратор. Фото: з архіву Миколи Бендюка.

Коли реставратор впорався з дірками і полотно закріпив на підрамник, можна було нарешті братися за реставрацію фарбового шару. Пригадує, тоді разом з профілактичною заклейкою знялося трохи бруду і перед очима постав дивний сюжет, в якому… святий Степан закриває вуста Ісусу Пантократору. Але як? Як так, щоб учень Христа закривав уста своєму вчителю?

«Дослідивши детально, я зрозумів, що на іконі наклалися одне на одне два зображення, – каже Микола Бендюк. – Реставруючи полотно, я зрозумів, що первісним було зображення святого Степана, архідиякона, учня Ісуса Христа. Його писали десь на початку ХVIII століття. З невідомих причин ця ікона, мабуть, виявилася незатребуваною, і тому, в тому ж ХVIII столітті, її чомусь загрунтували і зверху написали образ Христа Пантократора. Різниця між двома зображеннями десь двадцять років. Ця ікона, як зображення Христа Пантократора, й висіла у каплиці Сангушків двісті років. Після того, як її розстріляли і вкинули в болото, грунт, який розділяв обидва зображення, розчинився на тлі за Ісусом і в місці, де були уста Христа. Тому й рука Степана вийшла назовні, і так вийшло, що ахідиякон закрив рота Ісусу».

Від кого Степан береже слово Господнє?

Звісно, перед реставратором постала дилема: що залишити на іконі, яке з цих зображень? Теоретично, ціннішим вважається написане раніше. Але ж ікона проіснувала більше двох століть як зображення Ісуса, і також цінна. І вирішив: якщо так сталося, то на все воля Божа. І залишив так, як є. Уже пізніше, коли Микола Бендюк пішов працювати до Острозької академії, подарував ікону закладу. Це була перша ікона, яка з’явилася в Академії після її відродження.

Пізніше підмітили, що в місце, де зображена рука святого Степана на вустах Ісуса, не потрапила жодна куля. Фото: з архіву Миколи Бендюка.

Але думки про те, чи правильно від зробив, залишивши два зображення на полотні, чи, може, негоже учню Ісуса Христа Степану, який має нести в люди слово Боже, закривати вуста Спасителю, не полишали реставратора. Однак теологи Острозької академії пояснили історію цієї ікони таким чином, що в цьому випадку святий Степан не просто закриває уста вчителю, а береже слово Господнє. І не випадково, а саме з волі Божої, саме так наклалися на полотні ці два зображення.

У вуста Ісуса не потрапила жодна куля

«Символічно, що після розстрілу ікону підібрали жителі Славути і заховали в себе, – каже пан Микола. – Весь час, поки в країні панувала влада безбожників, цей образ переховувався. І лише з відновленням незалежності ікона потрапила нам до рук вже з сюжетом, в якому святий Степан усі ці роки беріг слово Господнє для нащадків». Уже пізніше підмітили, що в місце, де зображена рука святого Степана на вустах Ісуса, не потрапила жодна куля.

Нині ця шанована ікона зберігається в храмі преподобного Федора Острозького в Острозькій академії. Її дивовижна історія набула широкого розголосу. Щодня до неї приходять багато людей, щоб помолитися та попросити про зцілення. Багатьом вона повертає надію та здоров’я. Фотокопію свого часу реставратор Микола Бендюк передав до Славути – на її батьківщину. Тут ікону, на якій святий Степан береже слово Боже, можна побачити в храмі святих Петра і Павла.

Читайте новини на нашому Телеграмі

Коментарі:

До теми

Популярні новини

Останні оголошення

Останні фото та відео