Цей день в історії Хмельниччини: 30 березня

30 березня 1971 року відбулось відкриття першої музейної експозиції у Меджибізькій фортеці. ЇЇ розмістили в одному з відреставрованих приміщень - будинку коменданта. Його завідувачем став Михайло Ягодзінський, який згодом зробив музей «самостійним». А через 30 років на базі Меджибізької фортеці було утворено Державний історико-культурний заповідник «Межибіж».

30 березня 1885 року у Петербурзі на 90-му році життя помер видатний акушер та гінеколог, однин з основоположників педіатрії, дослідник холери і наш земляк з Красилова Степан Хотовицький. Пам'ять про видатного педіатра увічнена меморіальною дошкою на будівлі Красилівської райлікарні. Іменем засновника вітчизняної педіатрії названо вулиці у Красилові і Хмельницькому.

30 березня 1838 року комісія, яка займалась розслідуванням справи братів Шапіро зі Славути винесла вирок. В його основі лежало те, що звинуваченні брати Шапіро, належачи до секти хасидизму і маючи великий вплив на єврейську общину, друкували книги без належної цензури. Виходячи з цього військовою комісією був винесений вердикт: засудити до «політичної смерті» - позбавлення всіх прав та заслання в Сибір. Так, була поставлена крапка в історії типографії Шапіро в Славуті, а також десятків інших єврейських типографій. Всі вони були закриті.

У 2014 році цього дня у Хмельницькому пройшло Недільне віче на Майдані. Хмельничани прийшли на головну площу міста пом’янути загиблих Героїв, саме в цей день минуло 40 днів з трагічних подій 18-20 лютого, під час яких загинули герої Небесної Сотні на столичному Майдані.

30 березня 1430 року датується перша згадка про древнє поселення Ожигівці, що у Волочиському районі, коли воно було подароване великим князем литовським Свидригайло пану Івану Макосікевичу, нащадки якого стали називати себе князями Збаразькими. Поселення було центром Ожиговецького ключа (повіту).

У минулому Ожигівці були містечком. До складу Ожиговецького маєтку входили населені пункти Нова Гребля (в даний час Збручівка), Соболівка, хутір Почапинці. Здавна до нього було приписане село Токи теперішнього Підволочиського району Тернопільської області як передмістя і мало назву Пригородок.

З документів 1463 року відомо – Ожигівці названі Новим Збаражем. Містечко було торговельним — тут відбувались великі ярмарки, куди з'їжджались закордонні купці, які закуповували і відправляли за кордон цілими отарами вівці. Підтримувалися торговельні зв'язки з іншими містами.

В умовах розвитку феодальних відносин Новий Збараж поступово переріс у ремісничо-торговельний осередок і адміністративний центр волості, до складу якої входило декілька сіл і замок на півострові, який омивався з трьох сторін водами Збруча.

Сучасний вигляд Новозбаразького замку. Фото: wikipedia.org

Спорудження Новозбаразького замку, який мав стратегічне значення, згадується в історичних джерелах кінця XVI — початку XVII століття. Щоб надати споруді могутності і неприступності, перед замком вибрали стільки землі і каменю, що води ставу підступили до самих кам'яних скель, використаних як фундамент. Башти замку з'єднувалися між собою оборонними мурами. Східну башту до основи розібрали під час Першої світової війни, а західну вже в 1950-х роках. Збереглися перекази про підземний перехід до замку від Яхновецького лісу. Ще й досі у різних місцях Ожигівців дають про себе знати ями, льохи, підземні ходи.

Населення Ожигівців становило на той час понад 3000 мешканців. Передмістя та фільварок — територія сучасного села Токи Підволочиського району Тернопільської області — понад 500 мешканців. А всього в Ожиговецькій волості було 1075 будинків та 15 поселень. У 1613 році власниками Новозбаразької волості стали князі Вишневецькі. Вони відновили назву «Ожигівці».