ye-logo.v1.2
5 Серпня, 2020

Цей день в історії Хмельниччини: 8 липня

Історія 1906
Окупований Проскурів. Перехрестя нинішніх вулиць Кам'янецької та Подільської, 1941 рік
Окупований Проскурів. Перехрестя нинішніх вулиць Кам'янецької та Подільської, 1941 рік. Фото: uk.wikipedia.org

Від давнини до сьогодення про людей та події.

8 липня 1941 року німецькі війська окупували Проскурів. Як зазначає місцевий історик і краєзнавець Сергій Єсюнін, у передмісті Ракове нацисти облаштували табір особливого режиму для військовополонених «Шталаг 355». У ньому за часи окупації вбили 60 тисяч людей. До того ж, у Проскурові було проведено масові розстріли місцевого населення. Від німецьких куль загинуло орієнтовно 16 тисяч 570 безвинних проскурівчан. Як наслідок окупації, з перших місяців приходу нацистів у місті діяла антифашистська підпільна організація, яку очолював Микола Храновський.

Намагаючись отримати підтримку місцевого населення, нацисти загравали з релігійними почуттями людей. Наприклад, після окупації міста вони дозволи відкривати храми й проводити богослужіння. На Поділлі Українську Автономну Православну Церкву очолив єпископ Дамаскін, а настоятелем Проскурівської парафії став протоієрей Микола Скрипник. Під опікою останнього в Проскурові з листопада 1941 року відновила службу Покровська церква.

Також у статті «До історії формування мережі вулиць міста Хмельницького» Сергій Єсюнін пише, що у Проскурів 8 липня увійшли бійці 1-ї гірської дивізії Едельвейс, яких називали гірським єгерями (Gebirgsjager). На їх честь окупаційна влада перейменувала тодішню вулицю Карла Маркса (нині Подільська — авт.). Про цей факт свідчить фотографія 1941 року, на якій зображено будинок з назвою Єгер штрассе (Jager Strasse). До речі, нинішню Проскурівську вулицю у січні 1943 року назвали на честь найближчого соратника Гітлера — Германа Геринга.

Німецька окупація Проскурова тривала до 25 березня 1944 року.

Історики Віктор і Володимир Морози у статті «Пашковецька республіка у світлі подій Національно-визвольної революції 1917-1920 років» пишуть про неоднозначне ставлення жителів Городка до УНР. З одного боку місцеве населення цього містечка підтримало мобілізаційні заходи української влади. Зокрема, комісія влітку 1919 року відправила до губернського центру 60 рекрутів. А єврейське населення Городка зібрало кошти і закупило 50 пар білизни для українських солдатів. Втім, серед них були люди, які зовсім по іншому ставилися до Директорії. Так, 8 липня 1919 року деякі представники єврейського населення Городка почали обстрілювати українське військо з рушниць і кидати бомби, саме коли воно відступало з містечка. Чи були якісь жертви з обох сторін, історики не зазначають.

В продовження теми Української революції. Якщо 7 липня 1920 року Головний отаман Симон Петлюра оголосив у Кам’янці-Подільському та його околицях стан облоги, то наступного дня, 8 липня 1920-го, у цьому місті польська адміністрація передала владу на Поділлі українським структурам. Тоді Симон Петлюра у зверненні до населення наголосив, що влада у повітах переходить до «наших адміністративних і самоврядних органів». Проте в умовах стрімкої зміни ситуації на фронті не на користь союзників і втрати більшої частини регіону цей документ мав значення лише для губернського і кількох повітових міст. Про це у статті «Місто Кам’янець-Подільський у другій половині 1920 року: зміни в політичному образі, втрата статусу державного центру УНР» розповів історик Олександр Завальнюк.

8 липня 1980 року Хмельниччина приймала естафету Олімпійського вогню, який мандрував на ХХІІ Олімпійські ігри. Фото: ounb.km.ua

8 липня 1980 року Хмельниччина приймала естафету Олімпійського вогню, який мандрував на ХХІІ Олімпійські ігри. Фото: ounb.km.ua

8 липня 1980 року Хмельниччина приймала естафету Олімпійського вогню, який мандрував з гори Олімп у Греції до Москви, де мали відбутися ХХІІ Олімпійські ігри. Шлях олімпійського вогню простягався нашою областю на понад 190 кілометрів. Лише у Хмельницькому до цієї естафети на 14 етапах залучили 332 бігуни. Факелоносці рухалися вулицями через живий коридор хмельничан у супроводі почесного. Графік передачі вогню було розписано буквально до секунди. Кожен факелоносець повинен був пробіги один кілометр рівно за чотири хвилини — ані менше, ані більше. Того ж дня з цієї нагоди на стадіоні «Поділля» відбулося велике спортивно-театралізоване свято. Згодом одну з вулиць мікрорайону Гречани назвали на честь Олімпіади 1980 року — Олімпійською.

Не минувся цей день і без трагічних звісток з російсько-української війни. Так, 8 липня 2014 року у зоні проведення Операції об’єднаних сил загинув Юрій Баран — військовий родом зі села Добрин Ізяславського району. Він одним з перших записався добровольцем у районному військовому комісаріаті. При формуванні 5-го батальйону «Прикарпаття» виявив бажання очолити його. Загинув у районі міста Амвросіївка Донецької області при виконанні службових обов’язків. Під час перевірки блокпоста розпочався мінометний обстріл. Снайпер влучив майору у скроню.

А 8 липня 2016 року від ворожого фугасу загинув доброволець Анатолій Ковальський. Чоловік тривалий час працював оперуповноваженим у Деражнянському відділі міліції. Після звільнення, пішов добровольцем у зону проведення ООС.

Коментарі:

До теми

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Інформація з інших ресурсів

Останні оголошення

Відпочивай і подорожуй

  Так  Ні, дякую