Цей день в історії Хмельниччини: 15 грудня

У ХІХ столітті жорстокістю щодо селян відзначалися поміщики та їхні офіціалісти, тобто службовці в адміністрації приватного маєтку. Це підтверджують тогочасні судові справи, про що пише дослідник Олександр Байдич у статті «Деякі відомості про околиці Проскурова 20-х – 70-х років ХІХ століття».

Наприклад, 15 грудня 1867 року в селі Лезневе, яке нині є мікрорайоном Хмельницького, зафіксовано смерть місцевої селянки Агрипини Стасюк. Причиною смерті стали важкі тілесні ушкодження, які їй того дня нанесли сільський староста Шуляк і соцький Дзебак. Як і у більшості таких випадків, фактичні вбивці не понесли заслуженого покарання.

15 грудня 1910 року газета «Подолія» повідомляла про початок будівництва Подільської залізниці. Її перший проєкт розробив Олександр Потоцький, за ним петербурзькі концесіонери вирішили споруджувати «Подільську дорогу» з Кам’янця-Подільського до Шепетівки як частину гігантського залізничного «Слов’янського шляху», який з’єднає Адріатичне море з Петербургом і Москвою. Зокрема, у статті йшлося: «для нашого краю це матиме величезне значення. Всі товари, що раніше йшли до Центральної Росії зі Середземного моря через Чорне і Одесу, підуть по прямій через Румунію і далі по Росії: Кам’янець-Подільський – Проскурів – Шепетівка – Новоград-Волинський – Жлобин – Петербург».

А 15 грудня 1915 року імператор Микола II вдруге побував у Волочиську. Зустрічала його почесна варта гвардійського Литовського полку. Далі відбулося три огляди регулярних військових частин, розташованих у містечку аж до сусіднього Підволочиська. Глава держави залишився задоволений зовнішнім виглядом та моральним духом солдатів. На плацу відслужили молебень. У своєму щоденнику він відмітив, що лише гвардійських частин тоді у Волочиську було зосереджено 84 тисячі осіб. Наступного дня зранку Микола II залишив розташування військ. Імператор цікавився фільмуванням. За його вказівкою було знято п’ятихвилинний документальний фільм про перебування у Волочиську. Плівка зберігається нині в Російському державному архіві кінофотодокументів у Санкт-Петербурзі.

Науковець Валентин Пагор у статті «Містобудівна еволюція Кам’янця-Подільського в кінці 1940-х – 1960-х рр.» пише, що 15 грудня 1952 року було підготовано «Список переданих на відновлення житлових будинків, культурно-­просвітних та інших будівель, зруйнованих в період тимчасової німецької окупації в м. Кам’янці-Подільському». Станом на початок 1950-х років проведено відновлювальні роботи на 36 об’єктах архітектурної спадщини. Переважно це були житлові будинки, яких шість були архітектурними ансамблями. Особливо цінні об’єкти архітектури після ремонтно-реставраційних робіт почали використовуватися під музейні приміщення. Зокрема, музейним закладом став Будинок польського магістрату. Костьол францисканців пристосували під проєктний заклад.

Так нині виглядає Георгіївська церква, в які колись розташовувався планетарій. Фото: kamienec.livejournal.com

15 грудня 1983 року в Кам’янці-Подільському відкрито перший у Хмельницькій області планетарій. Його облаштували у Георгіївській церкві на Польських фільварках. Пристосовуючи церкву під планетарій, її розділили на два поверхи. На нижньому було створено зоряний зал на 200 місць з оригінальним куполом. У залі встановили проєкційний апарат «Малий Цейс» для демонстрації зоряного неба та інші оптичні прилади. На другому поверсі було розгорнуто експозицію макетів космічних станцій, ракет, супутників тощо. Планетарій діяв сім років. А 2 жовтня 1990 року президія Кам’янець-Подільської міської ради виробила заходи для звільнення приміщення церкви від планетарію та передачі її громаді.

15 грудням 1999 року датована постанова Верховної Ради України №1293-XIV, згідно з якою Старокостянтинів було віднесено до категорії міст обласного значення.

«Місто знову повернулося до своїх витоків, а саме повноважень магдебурзького права (самоврядування міста)», — зазначила краєзнавець Наталія Стрельбіцька у статті «Становлення та розвиток системи місцевого самоврядування в місті Старокостянтинові».

15 грудня під час здійснення ротації із зони проведення АТО у пункт постійного призначення помер Олександр Яворський. Військовий був родом з Деражні й служив у 12-му інженерному полку. Помер внаслідок цереброваскулярної хвороби, крововиливу у головний мозок. Обставинами, що спричинили цю подію, стало хронічне психологічне перевантаження внаслідок виконання бойових завдань впродовж тривалого часу.