ye-logo.v1.2

Старе кладовище у Хмельницькому: про непересічну історію та меморіальний парк

Історія 10222

Останнє поховання тут було здійснене у 60-х роках минулого століття.

У Хмельницькому на місті старого кладовища, що на вулиці Кам’янецькій, буде створений меморіальний парк. Останнє поховання тут було здійснене у 60-х роках минулого століття. Тепер кладовище юридично закриють, впорядкують та перетворять історико-меморіальний комплекс.

Серед завдань, над якими працюватимуть пам’яткоохоронці, історики та комунальне підприємство «Хмельницька міська ритуальна служба», - здійснення інвентаризації усіх могил, у тому числі й за допомогою геосканування, встановлення інформаційного табло та благоустрій території.

Від інвентаризації – до інформаційного путівника

«Це кладовище в подальшому перетворимо на меморіальний парк. Для цього важливо спочатку зробити інвентаризацію могил. Адже багато з них уже не проглядаються, вони руйнуються, завалюються, зрівнюються з землею. Тому ми прийняли рішення, перед тим, як перетворити його на меморіальний парк, спочатку провести повну інвентаризацію усіх місць поховань, які тут є. Наразі історик та археолог Ярослав Михайловський вже розпочав цю роботу: усі поховання, які ще збереглися, він фіксує, переписує, наносить на топографічну карту. Наступний етап – громадська організація «Пам’ять та слава Європи» буде проводити геосканування. Ми бачимо на кладовищі ділянки, які нагадують галявини. Але на нашу думку там теж були могили і їх потрібно відмітити. Як приклад - на Лук’яніському кладовищі в Києві на таких безіменних похованнях висіяна трава та встановлені кам’яні таблички. Можливо, так само зробимо і в Хмельницькому», - розповів сайту «Є» Сергій Бортник, керівник спеціалізованого комунального підприємства «Хмельницька міська ритуальна служба».

Також, в рамках цієї роботи, хочуть видати путівник по старому кладовищу, який складатиметься з декількох розділів. Зокрема, тут буде розміщена вся та інформація про поховання, які зафіксують під час інвентаризації. Ще один розділ стосуватиметься історії кладовища. Над цим працюватимуть пам’яткоохоронці, історики та краєзнавці Сергій Шпаковський, Сергій Єсюнін, Ігор Западенко, Сергій Причишин-Кліновський. У третьому розділі путівника буде розміщена інформація про відомих людей, які поховані на цьому кладовищі.

«При вході плануємо встановити стенд з інформацією про кладовище. І буде проведений його благоустрій відповідно до того, щоб ця територія справді відповідала статусу меморіального парку», - каже Сергій Бортник.

До руйнації долучився не лише час, а й люди

Наразі на кладовищі уже стартувала робота. Історик та археолог Ярослав Михайловський, який здійснює інвентаризацію поховань, називає її поствандальною рекультивацією. Адже багато могил зруйновано. І до руйнації долучився не лише час, а й люди…

Щодня, коли дозволяє погода, пан Ярослав описує поховання, які мають зовнішні ознаки – горбики, надгробки, пам’ятники. Розповідає , що багато з них пошкоджені, або ж зруйновані. Деякі – повалені вандалами. Далі, по-можливості, будуть їх відновлювати.

«Робимо перший крок до меморіалізації цього цвинтаря. Це європейська традиція, база, на якій потім виросте те, що зветься цвинтаром-парком… До прикладу, в Щецині (Польща), є один з найбільших у Європі за площею цвинтар, який хоч і досі діючий, але перетворений на цвинтар-парк. Маємо такі приклади і в Україні - Лук’янівський цвинтар в Києві, Личаківський у Львові», - розповідає історик Ярослав Михайловський.

Орієнтовно, над інвентаризацією працюватимуть два місяці, каже історик Ярослав Михайловський.

На його думку це потрібно було зробити вже давно. Хоча б в 90-х роках минулого століття. Бо з часом, могили зрівнюються з землею.

Кожну могилу археолог вимірює. Працює звичайною рулеткою, іншими засобами, каже, працювати важко, адже є багато перешкод. Наносить інформацію на міліметрівку, робить відповідний запис із зазначенням усіх написів, які вдалося розшифрувати. Також здійснює фотофіксацію могили на момент інвентаризації. Чимало плит повалені на землю, часто написами вниз. Їх потрібно перевернути, щоб, де це можливо, прочитати написи. Кожен надгробок маркує, наносячи відповідний номер.

Орієнтовно, над інвентаризацією, тут працюватимуть два місяці. Звісно, зізнаються пан Михайловський, робота метеозалежна, тому як швидко вдасться її закінчити – залежить від погодних умов.

Наразі ним зафіксовано вже понад сотню поховань. Скільки їх тут було точно, каже, невідомо.

«Їх ніхто ніколи не рахував. Окрім того, проблема в тому, що цвинтарні книги не були свого часу здані до обласного архіву. Тому наразі доводиться робити це саме так, як ми робимо», каже – Ярослав Михайловський.

Про знакових людей і не тільки...

Історик розповідає, що на кладовищі є сектор, де поховані православні, і католицький сектор.

«За переказами, на православному секторі була зведена капличка. На католицькій половині також стояв Будинок прощання. На аерофотознімках 1944 року навіть видно невеличку будівлю. Зараз її вже немає. Жодних давніх планів кладовища не збереглося. Але про межі цвинтаря можна скласти враження за тими ж аерофотознімками 1944 року», - каже історик.

Деякі пам'ятники ще збереглися, деякі поруйновані.

На католицькому секторі були склепи. Нині від склепів практично нічого не залишилося. Ярослав розповідає, що пограбування цвинтарів мали декілька хвиль – під час та після громадянської війни, друга – за переказами, це десь 1952 рік.

«Тоді їздила якась група «гастролерів», які шукали поховання людей з певним соціальним статусом, грабувала склепи і шукала скарби – нагороди, холодну зброю, прикраси… Під час розчищення території вже буде відомо, чи є на цьому цвинтарі склепи, ще не засипані землею», - розповідає археолог.

Зазначає, що на цьому кладовищі поховання були практично всюди. Там, де зараз галявини, також були могили. Нині вони практично зрівнялися з землею. Ймовірно, в таких місцях були поховані небагаті люди, на могилах яких встановлювали дерев’яні хрести. Або пам’ятники в свій час люди розтягли для господарських потреб.

Генерали, лікарі, відомі проскурівчани…

Є на кладовищі поховання, за якими ще доглядають. Їх легко впізнати: вони впорядковані, сюди приносять квіти.

«Навіть хтось доглядає за могилою англійського лейтенанта Віктора Лоуренса Едвардса, який воював у складі військ Антанти, а похований саме тут. Хто це робить – нам невідомо. Але про цю могилу знають і у Великобританії», - розповідає Ярослав Михайловський.

Ще тут є обеліск з цегли, щоправда, без напису.

«Мені відомо, що там поховані американські льотчики. Це період Першої світової війни Місце для таблички порожнє. Можливо, вона й була, але зникла», - зазначає він.

Обеліск з цегли, щоправда, без напису, встановлений на могилі американських льотчиків.

Також на кладовищі є поховання, які ми називаємо знаковими, тобто могили непересічних людей. Тут похований останній міський голова Проскурова Микола Сікора, вахмістр Архип Петровський, який був прототипом першого серійного олов’яного солдатика, проскурівські підпільники, генерали…

Ярослав Михайловський показує могилу Сергія Полозова. Лаконічний надгробок зі скромним написом без дат та інформації про те, що він був дуже відомим лікарем-офтальмологом.

«Також він відомий тим, що рятував євреїв під час проскурівського погрому. Свого часу ця могила була підважена спиляним стовбуром дерева. Ми разом з ритуальною службою облагородили її. Сергій Полозов помер 1937 році від інфаркту. Переказують, що коли його ховали було дуже багато євреїв», - каже історик.

Лаконічний надгробок на могилі Сергія Полозова - зі скромним написом без дат та інформації про те, що він був дуже відомим лікарем-офтальмологом.

За словами Ярослава Михайловського, останнє поховання тут датується 1964-м роком. А функціонувало кладовище з 1880-х років.

«До того кладовище було в районі вулиці Кам’янецької, 80. А от надавніше єврейське кладовище - на Кам’янецькій, де нині розташований фонтан-пам’ятник Барону Мюнхаузену. Це був найдавніший єврейський кіркут. Ще одне – на місці, де починається вулиця Водопровідна з боку Свободи. Також кладовище було там, де нині пам’ятник жертвам проскурівського погрому, а останнє в межах міста – за Спецкомунтрансом. Місто розросталося і відповідно цвинтарі теж посувалися».

Місцевих мешканців просять поділитися інформацією

Відомостей про старе кладовище на Кам’янецькій збереглося не так вже й багато, розповідає Сергій Шпаковський, заступник директора з питань охорони культурної спадщини Хмельницького обласного науково-методичного центру культури і мистецтв.

«В Києві вдалося знайти архівне джерело, яке свідчить про зони охорони пам’яток Хмельницького 1990 року, у якому збереглися загальні описи. У цій книзі є схема кладовищ, розроблена архітекторами. А саме Ольгою Пламеницькою. У ньому вказано також, що у 80-х роках ХХ століття частину кладовища було зруйновано. Також вказано, що деякі надгробки мають мистецьку цінність», - каже він.

Сергій Шпаковський зазначає, що наразі історики та пам’яткоохоронці прагнуть залучити місцевих мешканців, щоб ті поділилися інформацією стосовно кладовища, яку пам'ятають.

«Будем раді, якщо хтось поділиться інформацією чи фотографіями кладовища, які можуть допомогти нам в роботі», - каже Сергій Шпаковський.

Інформацію можна надавати Ярославу Михайловському, працює на старому кладовищі щоденно в будні (тел. (067) 995-60-73) чи до спеціалізованого комунального підприємства «Хмельницька міська ритуальна служба» за адресою: м. Хмельницький, вул. Толстого 5а, тел. (067) 355-39-39.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую