ye-logo.v1.2

Острів кохання у Хмельницькому: як виник та чому має таку назву (АРХІВНІ ФОТО)

Історія 19277

Колись до острова вів металевий місток.

Острів на Південному Бузі, що в Хмельницькому, місцеві мешканці називають доволі романтично - Островом кохання. Але звідки пішла ця назва? Як взагалі виник острів посеред річки? Чи природний він, чи створений людьми? Чи справді до острова колись можна було дістатися через місток? Про ці та інші цікаві деталі з історії виникнення острова розповів сайту «Є» краєзнавець та кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Хмельницького обласного краєзнавчого музею Сергій Єсюнін.

Про греблю та острів з укріпленнями

Уся історія нашого міста від часів Плоскирова і до сучасного Хмельницького так чи інакше пов’язана з Південним Бугом і водосховищем, яке утворює річка.

Як розповідає Сергій Єсюнін, навіть в найдавніших документах та на старих картах знаходимо інформацію про те, що поселення виникло саме біля переправи через Південний Буг – там, де в нього впадає річка Плоска.

Вхід на пляж з боку парку (1956 рік). Фото: надане Сергієм Єсюніним

«Коли король надавав привілеї поселенню, то він, зазвичай, зазначав, що місцеве населення має обов’язково обслуговувати греблю через Південний Буг, - розповідає краєзнавець. - Адже це був дуже важливий транспортний шлях з Поділля на Волинь. Саме тут було зручно перетинати Південний Буг, слідуючи в тому чи іншому напрямку».

Перед греблею здавна існував природній острів, на якому були міські укріплення. Утім, багато сучасних хмельничан плутають сучасний остів на Південному Бузі, з тим, який тут був раніше.

Набережна та вид на сучасний острів на Південному Бузі (1968 рік). Фото: надане Сергієм Єсюніним

«Природний острів існував саме в заплаві річки Плоска, яка впадала в Південний Буг, утворюючи дельту, - пояснює Сергій Єсюнін. - І на старих картах ми цей острів чітко бачимо. Як і те, що він був забудований. Нині ця місцевість вже не має первісного вигляду: були проведені меліоративні роботи, а старе русло, яке утворювало цей острів, засипане. Саме тут зараз проходить провулок Плоский, який, власне, і отримав назву від русла річки».

Щоб осушити болотяну місцевість в заплаві Плоскої копали канали

Загалом, місцевість тут була доволі заболоченою. Тож вже в ХХ столітті було вирішено її якось облагородити. Так виникає ідея зробити в заплаві річки Плоскої відпочинкову зону.

«Ця ідея виникла в 30-х роках ХХ століття, ще до початку Другої світової війни, - розповідає Сергій Єсюнін. - Її підтримали архітектори, і в 1937 році був розроблений генеральний план розбудови Проскурова. Зокрема, в заплаві річки Плоска планували створити парк та водосховище з пляжем. Утім, на заваді планам стала Друга світова війна. За цей час Проскурів встиг стати обласним центром (1941 рік). Реалізовувати задум взялися вже після війни, в 1947 році».

Вхід на місцевий пляж (1960-ті). Фото: надане Сергієм Єсюніним

Щоб осушити болотяну місцевість в заплаві Плоскої прокопали канали, які до речі, гуляючи парком, ми бачимо і зараз. А ще насадили дерева та заклали парк. Одночасно було вирішено збудувати і нове водосховище та оновити греблю. Масштабне будівництво розпочалося в 1949 році.

Копали вручну, виходили тисячами…

«Фактично, це водосховище, яке ми бачимо нині, викопали проскурівчани вручну, - каже Сергій Єсюнін. - У ті часи, звісно ж, була техніка, проте дуже обмаль. А в колишньому Радянському Союзі такий суспільний труд на благо народу всіляко пропагувався. Тож проскурівчани тисячами працювали на такому народному будівництві і в суботу, і в неділю».

Проскурівчани тисячами працювали на такому народному будівництві і в суботу, і в неділю. Фото: надане Сергієм Єсюніним

Краєзнавець розповідає, що, згідно з планом, для будівництва водосховища потрібно було вийняти 60 тисяч кубометрів землі. І все це майже вручну.

Згідно з планом, для будівництва водосховища потрібно було вийняти 60 тисяч кубометрів землі. Фото: надане Сергієм Єсюніним

«Збереглися світлини та газети того часу, на яких видно, яких масштабів сягало тоді таке народне будівництво, - розповідає краєзнавець. – Люди виходили тисячами. Землю носили на ношах, копали лопатами. І ось, щоб трохи облегшити роботу та зекономити на вивезенні, землю, яку викопували під водосховище, вирішили скидати в окрему велику купу посередині. Саме з тієї землі, яка виймалася під час будівництва, і був утворений острів. Ще частину використали для підсипання греблі».

Збереглися світлини та газети того часу, на яких видно, яких масштабів сягало тоді таке народне будівництво. Фото: надане Сергієм Єсюніним

Ландшафт цієї території досить швидко змінився. Так, на картах 1930-х років острова та водосховища ще немає. На карті 1951 року острова ще не бачимо, але частина водосховища, та, що зараз ближче до парку, вже викопана. Вже після 51-го року почали копати ту частину, що ближче до Заріччя.

Люди виходили тисячами. Землю носили на ношах, копали лопатами. Фото: надане Сергієм Єсюніним

Заповнення водосховища водою відбувалося в декілька етапів - аж до 1956 року. Його ширина сягнула 700 метрів, а довжина – декількох кілометрів. Тобто, будівництво тривало понад шість років.

Місце для романтичних прогулянок

Коли водосховище заповнили – з насипаної землі посередині утворився острів, який нині має назву Острів кохання.

«Згідно з планом, було чітко визначено, що цей острів не просто так утворений, а мав слугувати відпочинковою зоною, - каже Сергій Єсюнін. – У 1956-57 роках тут насадили дерева. Згодом облаштували доріжки, встановили лавочки… З боку Заріччя, з берега, до острова звели металевий місток, яким було зручно дістатися та прогулятися цією уже парковою територією. Також до острова можна було підплисти на човнах. Загалом, він став своєрідним місцем для романтичних прогулянок. Тому й отримав таку назву – Острів кохання».

Згідно з планом, було чітко визначено, що цей острів не просто так утворений, а мав слугувати разом з парком відпочинковою зоною. Фото: надане Сергієм Єсюніним

Ось саме так у Хмельницькому і з’явилася пам’ятка природи, яку, власне, створили люди. Поруч облаштували парк (нині парк імені Чекмана), який має статус пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення. Такий статус він отримав в 70-х роках минулого століття. Острів, до речі, також входить до території цього парку.

З боку Заріччя, з берега, до острова звели металевий місток, яким було зручно дістатися та прогулятися цією уже парковою територією. Фото: надане Сергієм Єсюніним

А де ж металевий місток? Через певний час він став аварійним, і десь наприкінці 70-х років його прибрали.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую