ye-logo.v1.2

Паровий млин Маранца: як Проскурів став центром переробки зерна

Історія 3503
Головний корпус колишнього млина Маранца, що зображений на старій поштівці, зберігся, але з кардинальною перебудовою фасаду.
Головний корпус колишнього млина Маранца, що зображений на старій поштівці, зберігся, але з кардинальною перебудовою фасаду.. Фото: з фейсбука обласного краєзнавчого музею

Борошно-круп’яну продукцію виготовляли на підприємстві поруч з залізницею та відправляли в інші регіони.

Поштова картка початку ХХ століття зафіксувала одне із найбільших та найсучасніших підприємств Проскурова того часу – паровий млин, який був збудований проскурівським купцем Соломоном Григоровичем Маранцем у 1892 році неподалік від залізничної станції. Про історію підприємства і розвиток млинарської справи у Проскурові розповіли в обласному краєзнавчому музеї.

«Борошномельна промисловість – одна з найважливіших галузей Поділля з багатовіковою історією. З давніх часів водяні млини та вітряки були фактично у кожному населеному пункті. Значного розвитку промислове млинарство набуло у другій половині ХІХ століття, що було пов’язано з технологічною революцією в цій галузі та прокладанням залізниць. Наприкінці 1870-х років у борошномельній промисловості Поділля розпочалось впровадження у виробничий процес парової техніки та високопродуктивних вальцьових млинарських верстатів. Великі млини з потужними паровими машинами стали будувати переважно поблизу залізничних станцій, звідки було зручно відправляти великі партії борошно-круп’яної продукції в інші регіони», - розповідають у музеї.

Так сталось і в Проскурові, який завдяки прокладеній 1870 році через місто залізниці отримав прямий зв'язок з Одесою, Києвом та країнами Західної Європи. Проскурів одразу став важливим центром експортної торгівлі збіжжям, а також місцем переробки зерна.

«У 1892 році місцевий купець Соломон Маранц спорудив потужний паровий млин, на базі якого через три роки створив перше в місті акціонерне товариство – «Проскурівське товариство млинарського виробництва С.Г. Маранца». До складу товариства, крім парового млина, увійшла його ж фабрика перлових круп», - йдеться у повідомленні.

У 1893 році став до ладу другий паровий млин міщанина Менделя Лопатіна. У 1898 році на цих двох млинах працювало 70 робітників, виробництво продукції склало суму 155 тисяч рублів. У 1909 році в Проскурові нараховувалося вже 5 парових млинів, які виробляли продукції на понад півмільйона рублів. Проте найбільшим так й залишався паровий млин Маранца.

У радянські часи млин націоналізували, поруч спорудили нові виробничі корпуси і перейменували на «Проскурівський млинкрупкомбінат». У 1950-х рр. підприємство мало назву крупзавод № 14, а коли до нього приєднали базу «Заготзерно» та новозбудований кукурудзокалібрувальний завод, воно отримало назву – «Хмельницький комбінат хлібопродуктів», а згодом – «Хмельницький зернопродукт». Головний корпус колишнього млина С. Маранца, що зображений на старій поштівці, зберігся, але з кардинальною перебудовою фасаду.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую