Не Вакарчуком єдиним. Чи достатньо української музики, щоб заповнити радіоефіри (ОПИТУВАННЯ)

Думки українців розділилися від “закон вбиває радіо, як галузь” і “де набрати стільки української музики” до “нарешті цей закон прийняли” і “давно пора, бо в нас достатньо якісної української музики”.

Ми вже запитували у місцевих лідерів музичного світу та представників радіо, як до цього закону ставляться вони. Свою думку висловили й наші читачі, які взяли участь у голосуванні. Більшість із тих, хто проголосували, вважають, що треба тільки українську музику.

Святослав Вакарчук, пісні гурту якого останнім часом набрали «популярності» серед програмних директорів українських радіостанцій, не утримувався від коментарів і у своїй колонці у виданні “Новое время” написав, що неоднозначно ставиться до закону й до того, що тепер на радіостанціяї щодесять хвилин звучать пісні його гурту.

«…Ми прекрасно розуміємо, що якщо без підготовки ввести квоти для україномовної музики, це матиме два наслідки: перший – на радіостанціях буде з’являтися українська музика, якість якої буде поступатися західній, і це буде створювати комплекс меншовартості у слухачів. Друге – ті, хто насправді не є великими прихильниками просування україномовного продукту, почнуть цинічно, а інколи навіть саркастично виконувати формальні вимоги, щоб абсурдизувати ці квоти… У мене викликає подив, навіщо деякі власники радіостанцій ставлять кожні 10-15 хвилин музику мого гурту «Океан Ельзи», ніби показуючи цим, що у нас немає іншої музики. Таким чином вони, по-перше, дратують слухачів, адже ніхто не хоче слухати одну й ту саму групу кожні десять хвилин, по-друге ж, висміюють ініціативу щодо квот на україномовну музику в цілому».

Насам кінець Святослав Вакарчук висловив бажання, щоб той час, який заповнюють піснями його гурту, заповнили молодими музикантами, які ще не повною мірою проявили себе, оскільки це збагатить українську музику.

Також ми поцікавилися у відомих і активних хмельничан, що з цього приводу думають вони, і чи достатньо цього закону, щоб популяризувати у суспільстві україномовну музику? І чи достатньо української музики, щоб заповнити ефіри?

Світлана Кабачинська, власкор газети “Дзеркало тижня”

"Варто сказати, що закон цей спізнився на років 25. І вже тоді тоді потрібно було писати не про 25% квот, а принаймні про 75%. Бо не можна музику українську перетворювати на якусь маргінальну, нікому не потрібну, зайву, недорозвинену і так далі. Вона дуже розвинена, просто те найкраще, що є, на жаль власники і менеджери наших телевізійних каналів і радіо впритул не бачать. Дуже показовим стало те, що про закон усі знали ледь не за пів року, та коли він вступив у дію, всі почали ганяти пісні «Океану Ельзи» і ще кількох найвідоміших гуртів. Вони почали брати просто те, що лежить на поверхні. А потім кажуть, що української музики якісної намає. Це неправда. В нас є надзвичайно красиві і абсолютно невідомі масовому слухачеві гурти і солісти. І нам потрібно вимагати якісну музику, бо можна поставити 25%, як зараз кажуть, «відстою», музики справді нецікавої, і викликати цим відторгнення, що от україномовна музика справді слабка, нікудишня, примітивна і так далі. А можна знайти в нинішньому сучасному продукті безмежну кількість прекрасних творів. І хіба можна назвати якісним увесь той англомовний і російськомовний продукт, який зараз транслюють? Якщо продумати державну політику з цього питання, то все стане на свої місця. А якщо продовжувати саботувати цей процес, і ставити якусь дурницю, тоді звичайно нічого не вийде.

Олександр Драган, генеральний директор Хмельницької обласної філармонії.

Протягом століть було дуже багато різних циркулярів і законів проти української мови. І це залишило значний відбиток на нашій культурі. Як сказала Ліна Костенко, «нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову». Тому цей закон вчасний і навіть дуже лояльний, бо на мою думку, в національій державі має бути 100% український інформаційний простір, а вже на його фоні можуть бути якісь квоти для популярних іноземних мовних носіїв. Та не може бути й мови про квоти для мов тих країн, які ведуть проти нас війну.
А те, що зараз говорять, ніби у нас немає якісної музики, що будуть крутити тільки «Океан Ельзи»… - та її море. От скажіть, будь ласка, чому пісню «Морорроли» «8-й колір», живучи у Львові, я чув на усіх львівських радіохвилях (там є більше 5 радіостанцій, де взагалі не транслюється російськомовна музика, і я вихований на таких традиціях), і чому я не чую їх пісні у Хмельницькому? Хоча учасники гурту - хмельничани. Продукт є, і чим наповнювати ефір теж є, це я вам гарантую. Було б бажання. Тож як тільки держава займе сильну вольову позицію і відстоїть національний інтерес в плані мовному, тільки тоді вона зможе відбутися вже повноцінно як держава.

Петро Маліш, журналіст, член Національної спілки письменників України.

Кроки зроблені цим законом у ВР правильні. Дехто починає уже трактувати його, як такий, що ми не маємо достатньо українських пісень, що вони не користуються популярністю… Все це я б назвав одним словом - дурниця. Тому що кожна країна шанує і любить свої пісні, от тільки в Україні чомусь обов`язково має звучати російська. Це російське окультурення повинне мати кордони, тому левову частину часу має звучати україномовна музика. А зважаючи на те, що зараз іде війна, і ми ще пропагуємо піснями свого агресора… Ну це ні в які ворота не лізе! В Україні, якій до речі, за кількістю народних пісень немає рівних в світі, має звучати українська пісня постійно, а не від випадку до випадку.

Андрій Мацейко, директор ТВО радіо програм філії НТКУ ХРД «Поділля-центр».

В Європі і у всьому світі захищають свій музичний простір на законодавчому рівні. І не так скромно, як в Україні, а значно потужніше. Зазвичай нам кажуть так, що от аудиторія хоче слухати тільки таке і таке. А слухача теж потрібно вчити. Бо ж коли лікар приписує нам якісь пігулки, ми їх приймаємо, тому що хочемо одужати, а не їмо тістечка і цукерки, бо вони смачні. Тому абсолютно нормально, якщо ці квоти будуть навіть збільшені. А далі все залежить від музичних компаній, продюсерів і артистів, які будуть надавати гарний якісний продукт. Хоча на сьогодні його є достатньо.

Майя Онищук, скрипалька, солістка академічного ансамблю пісні і танцю «Козаки Поділля».

Кілька днів тому ми говорили з про це з продюсером Володимиром Бебешко і зійшлись на тому, що наша естрада і радіо все ж мають бути заповнені українськими піснями. Для того, щоб стимулювати наших українських артистів розвиватися, потрібно зробити максимально все, і законодавчо в тому числі. Бо ротація на телебаченні, на якихось таких центральних телеканалах, коштує шалені суми. А в нас є дуже багато талановитих артистів, та на жаль в них немає стільки грошей, щоб рекламувати себе, рекламувати українську естраду, українську пісню, українське слово і так далі. Тому цей закон повинен бути. Безумовно на радіо мають звучати пісні й іноземними мовами, та я тільки за те, щоб більшісь була українською, якщо ми все-таки хочемо підтримувати і прославляти нашу культуру у світі.

Влодимир Смотритель, актор, директор хмельницького монотеатру «Кут».

Для мене це взагалі ганебні процеси. Що таке 25%? Україна, яка має найбільшу кількість у світі пісень, музичних творів, гуртів, і етнічних і сучасних… Та повинно бути 95%. Ось це серйозно. А все, що зафіксували, це таке приниження, такий сором перед світовою спільнотою. Маючи таких композиторів і такий розвиток сучасної авторської пісні, ми повинні відкривати повністю усі канали для того, щоб воно звучало. І якщо є українців 44 мільйони, і це дійсно титульна нація, то невже вона не має права на стовідсоткове проявлення своєї пісні? Тим паче зараз, коли йде становлення. Усі ж кричали, що Україна 25 років нічим не займалася, ні в економіці, ні в культурі, ні в духовності… Ну то маєте зараз це зробити. От яка політика повинна бути. Цей закон - це такий добрий крок, але ж могли зробити так, як воно повинно було би бути.

Фатіма Чергіндзія, солістка Хмельницької обласної філармонії, заслужена артистка України.

Я людина іншої національності, але з 1990-го року живу в Україні. Мені ж ніхто тут не забороняє говорити російською. Але державна мова – українська, вона мені вона подобається, я її знаю, і навіть мушу знати, бо тут живу. Та й узагалі, чим більше мов знаєш, тим краще. Але переважно люди говорять однією мовою - державною. Так само і з піснями. В україні є й україномовні радіоканали, є й міжнародні, і можна слухати все, що завгодно. Але своє рідне потрібно цінувати і підтримувати. Українська - дуже пісенна мова, і чим більше пісень на радіо звучатиме україномовних, тим каще. Тому вважаю, що це дуже хороший закон, а на сьогоднішній день так точно.

Шайда Віктор, громадський активіст, соліст академічного симфонічного оркестру філармонії.

Усі ці 25-35%, як гра в пісочниці, бо який би відсоток не був, ситуацію це не врятує. Квота на україномовний продукт повинна бути одна і дорівнювати 100%. У Польщі на радіо ви не почуєте чеської мови, української мови, німецької мови, англійської… - там звучить тільки польська мова. І це природньо, бо Польща є моноетнічною країною, а не федеративною республікою, де живуть якісь інші етноси. Так само і в Україні. У нас офіційно 78% це українці. В нас немає компактно проживаючих людей, які б переважали в якійсь конкретній місцевості, окрім можливо Криму і Закарпаття, де є багато угорців, росіян, чи кримських татар. От і все. На решті території живуть українці. Звісно є й російські громади в Україні, є польські, є мадярські, є ромські громади, є румунські. І думаю дуже логічно, якщо усі вони будуть утримувати свої медіа, свої школи, свої культурні центри власним коштом. Держава до цього не має мати ніякого стосунку абсолютно. Гроші з державного бюджету України мають витачатися на розвиток української мови, української культури, українських видань і українських медіа.

Нам дуже цікава й ваша думка з цього приводу. Висловити її ви можете у коментарях під цим матеріалом, залишивши відгук на наших сторінках у соцмережах Фейсбук  та Вконтакті, а також зателефонувавши в редакцію за номером 067-905-95-55.