ye-logo.v1.2

«Юрченко чи Юркеш, для нас він – Юра Нечистяк!» - що про артиста кажуть у рідному селі

Культура 14810
Свій перший гонорар Юра Нечистяк заробив у п
Свій перший гонорар Юра Нечистяк заробив у п'ятому класі, відігравши на баяні увесь вечір в дядька на золотому весіллі.

У рідному селі артиста радіють, що їхній земляк повернувся на велику сцену, бо де Юра – там завжди гарний настрій

 Повернення легендарного українського музиканта Юрка Юрченка, лідера гурту «Yurcash» (справжнє ім’я – Юрій Нечистяк) на українську сцену для багатьох було справжньою несподіванкою. Разом зі своїм гуртом він дійшов до фіналу шоу «Х Фактор», перевернувши усі стереотипи про колись «солодкоголосого» хлопчика, вражаючи глядачів абсолютно новою манерою виконання. «Інтелектуально-інтелігентний панк-рок з елементами гумору та сатири» – так каже про стиль своїх пісень артист.

Мабуть, ніде так не раділи поверненню Юрія Нечистяка на сцену, як в рідному Майдані-Олександрівському на Віньковеччині. Тут він – частий гість, не зважаючи на те, що мешкає з родиною в столиці. Приїдждає до батьків, щойно трапляється нагода. «Щоправда, про шоу-бізнес ми ніколи не говоримо, – зізнається мама Ніна Василівна. – Зустрілися-обнялися, ми з донькою на стіл накриваємо, а Юра з татом, як колись, в дитинстві, співають». Свій перший гонорар Юра Нечистяк заробив у п’ятому класі, відігравши на баяні увесь вечір в дядька на золотому весіллі. Тоді він отримав не мало не багато – цілих 25 карбованців.

З батьком та сестричкою. Фото з батьківського альбому.

Батько Володимир Дмитрович, в минулому директор школи, затятий фотограф, зібрав величезний альбом з дитячими фотографіями артиста. Переглядаючи їх, батьки з радістю розповідають про Юрине дитинство – від перших кроків, до перших перемог на сцені. Серед світлин є також роздруківки текстів пісень артиста. Його «Дівчина з Майдана» – не інакше, як про рідне село написана, а «Бармалєй» з тої пісні – справжнісінький Юрин друг, а не придуманий герой.

Вчителя молодших класів з Нечистяка не вийшло
«Коли Юрко навчався в четвертому класі, в нашій школі відкрили філію районної музичної школи, – пригадує тато. – Ми бачили, що в Юри є і слух, і голос, тож записали його на навчання. Чесно кажучи, теорія набридла йому швидко. Але вдома заохочували до навчання, як могли. Купили баян – і це для Юри було те, що треба. Він міг підібрати на слух навіть дуже важкі мелодії. А це далеко не всім вдається. Музичну школу Юра закінчив з відзнакою».
Після закінчення восьмирічки Юру батьки віддали навчатися до Барського педучилища. Кому ж, як не дітям, продовжувати династію педагогів? Та вчителя молодших класів з Нечистяка не вийшло.
«Тоді йому не було ще й 14-ти, бо до школи пішов навчатися у п’ять з хвостиком, лише місяць в садочку побув, – каже мама. – Якось, пригадую, як Юра був в першому класі, вчительку відправили на семінар. Діток у цей день вирішили приєднати до третьокласників. Усі пішли, а наш Юра – ніяк. Вчепився у парту – і в плач: «Я в садочку не був, в першому класі не відучився, а ви мене вже в третій хочете відправити?! Не підуууу…» Ото була комедія – на всю школу. В педучилищі, з усього навчання йому подобалася лише музика. Потрапив в ансамбль, на усіх вечорах грав-співав… Словом, не зміг він примусити себе стати вчителем, в голові лише сама музика була».
Покинувши на другому курсі училище, Юра екстерном закінчив у Віньківцях школу, в ще не маючи 16-ти, став студентом Вінницького педінституту музично-педагогічного факультету. Це була його стихія: музичні вечори, гурти, хор, співи танці, воля…

Пісня про рідне...

Та вчительського хліба Юрі Нечистяку таки довелося спробувати: після педінституту в рідній школі він майже два роки був вчителем музики та педагогом-організатором.


Мама не любить період «солодкого Юрка Юрченка»
«Юра каже, що це був для нього період домашнього арешту, – жартує мама. – Тато – директор, мама – вчителька, крок вліво, крок вправо – розстріл. Йому музика в голові, а тут на уроки треба йти, щоденники заповнювати…»
Волю таланту давав, граючи на весіллях та дискотеках, за клавішами – до третьої ночі. Де грав Юра і його «Мріяни» – там була молодь з усіх довколишніх сіл.

Допитливий малий Юрко з сусідською дівчинкою. Фото з архіву Нечистяків.

За першою своєю «клавішою» (це була клавітара, в народі яку називали «розчоскою»), Юра їздив аж до Львова на… мотоциклі. А це не одна сотня кілометрів. Згодом зі школи розрахувався і подався до Хмельницького. А потім було друге місце на Міжнародному конкурсі молодих виконавців імені Володимира Івасюка.
«За премію, яку Юра тоді отримав, а це були чималі гроші – півтори тисячі доларів, – він купив собі професійний клавішний інструмент. Тоді я остаточно зрозуміла, що учителя з нього вже не буде, – каже мама. – Зізнаюся чесно, як вчителька, колишній керівник парторганізації, я собі розпланувала синове життя по-іншому: педучилище, історичний факультет педінституту, райком… А в ньому – справжній протест. І слава Богу! Хоча в інтерв’ю зізнається, що я досі вважаю, що він займаюся не тим, що треба: от якби в інституті Поплавського викладав – оце робота! Насправді я пишаюся своїм сином. Бо за ним ніколи ніхто не стояв з товстим гаманцем».
Слава на Юру Нечистяка обрушилась несподівано. «Червона рута», « Море друзів», «Територія А», міжнародні фестивалі, концерти, стадіони, тисячі шанувальниць… Мама зізнається, що як і він сам, не любить період «солодкого Юрка Юрченка». Їй більше до вподоби його сучасна творчість. Каже в ній Юра – справжній. І радіє, що головне для нього – родина, а не шоу-бізнес».

«Класно, що хтось з нашого села піднявся на сходинку вище»
У місцевій школі, де вчився артист, як годиться, є куточок славних земляків. Фото Юри Нечистяка, звісно ж, серед них також. Багато фотографій з його «місцевих» концертів. Односельці зізнаються, Юра з радістю відгукується поспівати перед земляками. Усі в селі його пам’ятають саме як Юру Нечистяка. Псевдонім «Юрченко» серед майданівців особливо не прижився.

Односельці кажуть, що Юра ніколи не цурається рідного села.

«Він з тих, хто свого села не цурається, – каже Світлана Коваль, вчителька молодших класів місцевої школи. Вона навчалася з Юрою в одному класі. – Ми сиділи з Нечистяком за однією партою. Усяке було... Все як в дітей: під настрій і чемними були, і з уроків втікали. В 90-х, коли починали лунати його перші пісні по радіо, навіть вихвалялася перед подругами, що це співає той хлопець, з яким я сиділа за одною партою. Класно, що є за кого потішитися, порадіти, що хтось з нашого села піднявся на сходинку вище. Хоча для нас він залишився Нечистяком – затятим футболістом і весельчаком. Бо де Юра – там завжди гарний настрій».

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую