Покрова на Поділлі: у що вірили предки та яких звичаїв дотримувалися

Покрова Пресвятої Богородиці - християнське і народне свято. Фото: ілюстративне автора

Свято Покрови пов’язували із завершенням робіт на городі, початком сезону весіль та заступництвом українських козаків.

Українці щороку 14 жовтня відзначають свято Покрови Пресвятої Богородиці. З давніх-давен це свято, перш за все, було релігійним. Люди у селах намагалися до Покрови завершити сільсько-господарські роботи. Збиралася городина, щоб до зими було практично все готове, і всі чекали на «Покровоньку». А що вона давала? Сайту «Є» розповіла хмельницька фольклористка та етнографка Ірина Телюх.

«Для предків це був значний період. На Покрову розпочинався сезон весіль. Хто мав пару і хотів побратися, мав встигнути до Пилипівки – до Різдвяного посту. Свята Покрова являлася покровителькою дівчат і благословенням на заміжжя. Тож дівчата ходили цього дня до церкви, ставали на колінця і просили святу Богородицю в скорому часі вийти заміж. Бо для дівчини і для всього роду це було дуже важливо», - каже Ірина Григорівна.

У народі навіть побутували спеціальні приповідки, які незаміжні дівчата промовляли на Покрову. До прикладу, на західному Поділлі говорили таку приказку:

«Свята Мати-Покровонька, завинь мою головоньку,
чи в шматку чи в онучу, най ся дівкою не мучу».

Або ж дівчата приказували:

«Свята Мати-Покровонька, накрий мою головоньку.
Хоч ганчіркою, аби не зосталася дівкою».

Вважалося, що саме під Покрову кожна сільська жінка була щаслива. А чого була щаслива? Бо нарешті закінчилися всі праці і жінка в цей період відновлювалася.

«Як прийшли косовиці, то жінка кородиться. Як прийшли жнива – жінка, як нежива. Як прийшла Покрова – той жінка здорова», - казали в народі.

Хоча Покрова була пов’язана більше з жіночим родом, це також було козацьке свято.

«Свято Покрови пов’язане з козацтвом. На Поділлі було багато покровських дерев’яних церков. Зараз вони майже всі зруйновані. Але на межі Хмельниччини і Вінничини є надзвичайно цінна церква Покрови Матері Божої. Вона є свідченням того, що козаки брали церкви з собою в похід. Її складали і везли. Кожна дошечка була пронумерована. Брали з собою обов’язково і священика. Таким чином, де б вони не були, церква моментально ставилася. Адже козаки без молитви ніколи не рушали у бій», - додає Ірина Телюх.

Козаки були впевнені, що Божа Матір їх покривала від злого ворога. Тож в цей день козаки багато молилися і просили в Богородиці заступництва.

Читайте також: День захисників і захисниць у Хмельницькому. Програма заходів