ye-logo.v1.2

Пластилін живе своїм життям

Культура 7925
Картина з пластиліну майстра з Теофіпольського районуЛюмила Ткачук
Картина з пластиліну майстра з Теофіпольського району. Фото: автора

на картинах Людмили Ткачук з Теофіпольщини

Немов живі буяють на картинах, троянди, калина, пломеніють яскраві червоні маки і ніжаться сині волошки серед житнього колосся, переливаються відблисками сонячних променів соковиті грона винограду, тріпочуть різнокольоровими крильцями метелики, розпустила свій розкішний хвіст жар-птиця. На перший погляд, навіть важко визначити, яким матеріалом користувалася самобутня художниця з села Василівка Теофіпольського району Людмила Ткачук, створюючи ці шедеври.
“Таку красу виготовляю із звичайного пластиліну”, – ніби вгадуючи мої думки каже авторка цих витворів.
Не вірив – поки не переконався сам – від кожної роботи віє теплом: якщо піднести руку до будь-якої картини, можна долонею відчути ніжні струмені. Певно тому, що у кожну пані Людмила вкладає часточку своєї душі. Пластилін у її творах починає жити своїм життям.
Що й казати, картини досить оригінальні як за своїм сюжетом, так і за майстерністю виконання, хоча, на вигляд, здаються трохи розпливчатими.
“Точної чіткості, як у малюванні пензлем та фарбами, досягнути майже неможливо. Зате пластиліном досягається інша якість: картина живе сама в собі, вона настільки насичена енергетично, що жодна фарба не може з нею позмагатись. Неабиякого ефекту додає об’ємне зображення”, – не без гордості пояснює моя співрозмовниця.
Цим незвичним видом художнього мистецтва двадцятисемирічна Людмила Ткачук займається зовсім недавно – либонь років зо два. Після закінчення факультету біології та географії Вінницького педагогічного університету для молодої вчительки в школі місця не знайшлося. Тому змушена була три роки працювати вихователькою в сільському дитячому садочку. Для більшості малюків з її групи малювання вдавалося не так легко, як ліплення з пластиліну. Отож вони разом з вихователькою вчилися робити пташечок, рибок, грибочки та інші фігурки. Діткам це так сподобалося, що навіть рахувати пластмасовими паличками не хотіли, а виготовляли їх з пластиліну.
А першу сюжетну роботу з пластиліну виготовила два роки тому, коли вже працювала в Ординецькій школі вчителькою біології. Це була жар-птиця, обрамлена піонами, мальвами та іншими диво-квітами, які чимось нагадували петриківський розпис. Далі були «Троянди», «Снігурі на калині». Усього в творчому доробку майстрині десять картин розміром до метра в ширину і більше півметра у висоту.
“Для того, аби робити такі картини потрібно досить мало. Найголовніше – мати хист до малювання і велике терпіння. З матеріалів та інструментів використовую лише пластикові квадрати, пластилін, лак, простий олівець і гумку”, – каже пані Людмила.
Щоправда, з пластиліну набагато складніше ліпити, ніж малювати пензликом. На такі роботи потрібно затрачати більше часу. Над однією картиною працює три дні по чотири години. Сюжети вигадує сама. Інколи вони з’являються відразу в уяві, а деколи задуми доводиться виношувати протягом багатьох днів.
Як основу майбутніх картин Людмила Ткачук використовує катасони – різної товщини пінопластикові квадрати, які без проблем можна придбати в магазинах будівельних матеріалів. На них простим олівцем наносить малюнок. Оскільки пластикові квадрати дуже м’які, то навіть від найменшого натиску олівця з’являється слід, який неможливо стерти гумкою. Тому рука повинна йти плавно з рівномірним натиском. Аби пінопласт не проламався.
По готовому малюнку викладає з пластиліну кожну квітку, кожну її пелюстку, тичинку, кожну пір’їнку жар-птиці чи павича. Фон при цьому не заповнює пластиліном. Він залишається гладко білим або з витиснутим заводським візерунком на катасоні.
“При роботі з пластиліном, як і з фарбою, можна змішувати кольори і отримувати різноманітні відтінки. Ніколи нічого не роблю однотонним. Скажімо, на краї рожевої трояндової пелюстки додаю трохи білого кольору і виходить як справжня жива квітка. Інколи, для більшого ефекту, певні елементи своїх картин посипаю різноманітними блискітками”, – ділиться секретами своєї майстерності моя співрозмовниця.
Як творча особистість пані Людмила не хоче зациклюватися на якомусь окремому виді мистецтва. Свого часу вона виготовляла квіти з білого та кольорового паперу, викладала екібани, а тепер думає ліпити картини з гіпсу чи глини.
Аби шкільний коридор був для дітей привабливим та веселим, із пластикових пляшок з-під пива зробила три симпатичних пальми з кокосами. Вони вмостилися на корі з дерева, яка обклеєна різноманітними мушлями, пісочком. Допомагали вчительці в цьому семикласниці Альона Дмитрук та Каріна Королюк.
Людмила Ткачук мріє створити власний Інтернет-сайт, спілкуватися з творчими людьми, пропагувати свої надбання. В школі хоче оформити куточок екології, аби там були зразки не тільки флори, а й фауни нашого краю – щоб діти розуміли безцінність природи, любили, берегли, відчували себе її маленькою неповторною часткою.
Нерідко молоду талановиту вчительку, що мешкає в мальовничому селі Василівка, що розкинулося на півдні Теофіпольського району, порівнюють з перлиною – чарівною та загадковою. І в цьому немає ніякого перебільшення. Поговориш з нею, поглянеш на її картини – замилуєшся.
 

Коментарі:

До теми

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення

Робота для вас

  Так  Ні, дякую