10 українських фільмів, які варто подивитися

Український кінематограф впевнено завойовує як вітчизняного, так і зарубіжного глядача. Як доказ цьому - «20 днів у Маріуполі» режисера Мстислава Чернова, який цього річ вперше в історії українського кінематографу здобув премію «Оскар» як найкращий повнометражний документальний фільм.

Утім, є ще чимало художніх українських фільмів, які вражають своєю мистецькою цінністю та глибоким змістом. Сьогодні ми підготували підбірку таких фільмів на основі відгуків представників національної та міжнародної кінокритичної спільноти, а також за підсумками двох головних вітчизняних нагород - премії «Золота дзиґа» та премії кінокритиків «Кіноколо».

«Тіні забутих предків»

«Тіні забутих предків» режисера Сергія Параджанова (1964 рік) очолили список 100 найкращих українських фільмів складений спеціалістами Довженко-центру на основі опитування представників національної та міжнародної кінокритичної спільноти. Саме «Тіні забутих предків» стали поворотною подією для розвитку української культури другої половини ХХ століття, фактично перетворили фільм Параджанова в ікону стилю для молодого кіно незалежної України. Також екранізація повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків» стала дебютом для актора та режисера Івана Миколайчука, який після цього став одним із символів українського кінематографу. Відомо, що Гарвардський університет додав цей фільм до списку стрічок, які обов'язково мають подивитися студенти, які хочуть здобути вищий ступінь кінознавства.

Підписатися на канал "Є" в Youtube

«Земля»

«Земля» режисера Олександра Довженка (1930 рік) - чи не найвідомший у світі український фільм, знятий Олександром Довженком та визнаний шедевром світового кіномистецтва. Стрічка створена в 30-і роки та розповідає про колективізацію, створення перших колгоспів в Україні та «класове питання». Цікаво, що ця авангардистська робота Довженка була заборонена радянською владою майже одразу – через 9 днів після виходу.

Як зазначають у Довженко- центрі, на міжнародному референдумі кінокритиків у Брюсселі 1958 року цю стрічку було названо одним із 12 найвизначніших здобутків світового кінематографа. А в найбільш авторитетному сучасному рейтингу найкращих фільмів усіх часів, яке проводить британський журнал Sight & Sound, в результаті опитування 846 кінокритиків, істориків та режисерів у 2012 році фільм «Земля» посів 171-е місце.

У 2012-му році «Земля» на замовлення Довженко-Центру була відреставрована. Новий музичний супровід для фільму створив український етно-хаос гурт «ДахаБраха», музика якого переорієнтовує акценти «Землi» з ідеологічних на загальногуманістичні. Прем'єра відреставрованої версії «Землі» з новим саундтреком відбулася на Одеському МКФ 21 липня 2012 року. Відтоді проект розпочав ходу міжнародними кінофестивалями.

Робота Довженка була заборонена радянською владою майже одразу – через 9 днів після виходу. Фото: із сайту  dovzhenkocentre.org

«Пропала грамота»

Фільм «Пропала грамота» Бориса Івченка, який було знято у 1972 році, вийшов на екрани лише у 1983 році. Увесь цей час плівка «лежала на полиці» через те, що його не хотіли показувати через «ідеологічні» суперечки. Частково сюжет стрічки засновано на оповіданні Миколи Гоголя «Пропала грамота». Сценаристом було призначено Івана Драча. Останній суттєво переробив текст Гоголя, додавши до нього ще й чисельні відсилки до Григорія Квітки-Основ'яненка, Марка Кропивницького, Олекси Стороженко, народних повір'їв, пісень та козацьких переказів. Все це перетворило фільм ледь не на перше серйозно переосмислення козацької та української історії в рамках радянського кіно, яке доволі іронічно було подано в обгортці розважального комедійного- пригодницького кінематографа. Відомо, що фільм потрапив на 12 місце у рейтингу ТОП-100 найкращих кінострічок в історії українського кіно.

Фільм потрапив на 12 місце у рейтингу ТОП-100 найкращих кінострічок в історії українського кіно. Фото: із сайту dovzhenkocentre.org

«Плем'я»

«Плем'я» режисера Мирослава Слабошпицького (2014 рік) -зворушлива дебютна робота режисера Мирослава Слабошпицького розповідає про хлопця Сергія, який прибуває до інтернату для глухих, вступає в кримінальне угрупування «Плем'я» й закохується в дівчину Аню. Оригінальна стрічка Слабошпицького знята без єдиного слова, виключно жестовою мовою та стала революцією не тільки в межах українського кіно. Прем'єра відбулась у 2014 році на Каннському кінофестивалі, загалом стрічка була представлена на понад 100 кінофестивалях світу.

Оригінальна стрічка Слабошпицького знята без єдиного слова, виключно жестовою мовою. Фото: із сайту dovzhenkocentre.org

«Додому»

«Додому» — український драматичний фільм 2019 року, повнометражний режисерський дебют Нарімана Алієва з Ахтемом Сеітаблаєвим у головній ролі. У стрічці показано історію війни на сході України та долю головного героя, який намагається повернутися додому.

Кримський татарин, на ім'я Мустафа переживає втрату свого найстаршого сина. Він переїжджає до столиці України, де його молодший син оселився після анексії Криму. Мустафа має намір повернути свого молодшого сина додому та доставити тіло старшого до Криму, де його відповідно до мусульманських традицій слід поховати на Батьківщині.

Фільм відзначили численними нагородами на кінофестивалях. У 2019 році стрічку обирали у якості претендента на «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою. Окрім цього, він зібрав чимало схвальних відгуків від українців.
 

Підписатися на канал "Є" в Youtube

«Кіборги»

«Кіборги» - фільм режисера Ахтема Сеїтаблаєва, 2017 рік. Це фільм про захисників Донецького аеропорту за сценарієм Наталії Ворожбит. За версією «Золотої Дзиги» картина визнана «Кращим фільмом 2017 року».

Цей фільм розповідає про події, які розгорнулися в Донецькому аеропорту на початку російського вторгнення в Донбас. Українські військові відстоювали свої позиції протягом 242 днів, захищаючи важливий стратегічний об'єкт. Їхні дії стали символом незламності, і українці назвали їх героями, відомими як Кіборги.

Підписатися на канал "Є" в Youtube

«Мої думки тихі»

Дебютна комедія режисера Антоніо Лукича отримала в Карлових Варах спеціальний приз журі. Національна кіноакадемія «Золота Дзиґа» назвала «Мої думки тихі» кращим фільмом 2020 року, а режисера визнала «Відкриттям року». Актриса Ірма Вітовська отримала приз «За кращу жіночу роль».

У сюжеті мама-таксист занадто турбується про свого дорослого сина, який працює звукорежисером. Вона згоджується допомогти йому на своєму авто записати на магнітофон фауну Карпат для комп'ютерної гри.
Лейтмотив фільму: стосунки матері та сина. Мама докоряє сину, що він незрозуміло чим займається і в особистому житті у нього невизначеність. Проте велика кількість випробувань змушують до фіналу стрічки 25-річного хлопця «подорослішати».

Підписатися на канал "Є" в Youtube

«Люксембург, Люксембург»

«Люксембург, Люксембург» - фільм українського режисера Антоніо Лукіча (2022 рік). Стрічка розповідає історію про братів-близнюків, які дізнаються, що їхній давно зниклий батько захворів у Люксембургу. Вони вирушають у подорож, аби побачити його востаннє.

Фільм створено за підтримки Держкіно. Стрічка здобула нагороду за найкращу режисуру на 20-му Міжнародному фестивалі в Монте-Карло, а також потрапила в топ-10 найкасовіших українських фільмів часів незалежності.

Підписатися на канал "Є" в Youtube

«Памфір»

«Памфір» Дмитра Сухолиткого-Собчука (2022 рік). Історія фільму «Памфір» розгортається навколо родини з прикордонного села в Чернівецькій області: голова родини приїжджає додому після тривалих заробітків і постає перед труднощами, що спіткали його рідних. Це авторська стрічка Дмитра Сухолиткого-Собчука в декораціях Буковини на Маланку.

«Памфір» дебютував на Каннському кінофестивалі в програмі «Двотижневик режисера». Британське видання The Guardian включило «Памфір» у перелік найкращих фільмів 2023 року. Також він має 10 перемог на премії «Золота дзига». 

Підписатися на канал "Є" в Youtube

«20 днів у Маріуполі»

«20 днів у Маріуполі» - документальний фільм Мстислава Чернова (2023 рік). Упродовж 20 днів після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну журналіст й оператор агенції Associated Press Мстислав Чернов разом із фотографом Євгеном Малолєткою та продюсеркою Василісою Степаненко висвітлювали події в Маріуполі під час російської облоги. Вони передавали медіафайли з міста й зафіксували воєнні злочини агресора, включно з бомбардуванням пологового будинку.

Стрічка стала найкасовішим документальним фільмом в Україні. Прем'єра відбулася на головному фестивалі американського незалежного кіно «Санденс», де вона здобула приз за результатом голосування глядачів. Роботу Мстислава Чернова також висунули на премію «Оскар» від України в категорії «Найкращий міжнародний повнометражний фільм». І фільм виграв нагороду.

Підписатися на канал "Є" в Youtube