Перлина Криму. Кулачний бій (ВІДЕО)

Оригінал російською мовою можна прочитати тут

"Будь ласка, приїздіть до Ялти, і всіх кличте. Здається, тут буде жорстко", - казав мені вранці активіст Євромайдану Антон. Увечері він вже дзвонив і розповідав, як за ним гналися байкери, а завтра ж він збирається з родиною виїжджати з Криму. До кращих часів.
Ялта, головне курортне місто країни, зовні виглядає як раніше: пальми, гори, сонце.
Але щось у цій картині не так.
Під пальмами кучкуються люди в сірому, на тлі гір майорить російський прапор, а сонце мерехтить на начищених до блиску мотоциклах "Нічних вовків".
Перед пам'ятником Леніну з'явилася сцена, обвішана гаслами "За народну єдність". Виступають жінки в кокошниках. Співають: "З Росією буде краще". Тут мав відбутися проукраїнський мітинг, але раптово плани помінялися. На місці, де повинні були облаштуватися активісти, з'явилися суворі хлопці у спортивному одязі і неосяжні російські байкери.
Літня жінка розповідає, як купувала українську стрічку, а їй сказали, що краще не ризикувати. Стрічку вона все одно купила. Сіра шапочка, старенький плащ. Посміхається.
"Я народилася на Далекому Сході, тато мій був білорус, а чоловік - українець, - каже вона. - Я люблю Україну, з нею бог, а бог не хоче війни". Продовжуючи посміхатися в усі - скільки у неї їх залишилося? - зуби, додає, ніби про себе: "Не вбивайте! Не брешіть! Україна голосиста, музична, талановита..."
Через півгодини цю жінку зіб'ють з ніг чоловіки з російським акцентом. Вона буде скандувати, посміхаючись, "Слава Україні" і смикати стрічку, а її повалять на асфальт.
Ці ж чоловіки розтопчуть український прапор, зіштовхнуть з фонтану "проукраїнських" активістів і будуть скандувати: "Фашизм не пройде!"
Таке ж гасло викрикують і ті, хто вийшов "за мир".
Про який же фашизмі йдеться?
"Та ви бандерівці всі, їдьте звідси на свою Україну!" - стандартно кажуть жінки, що підійшли на заварушку. Чоловіки менш говіркі: закривають рукою камеру і обіцяють "наваляти". Один з них без зайвих попереджень просто врізав мені в ніс і спробував вирвати планшет. Не вдалося: планшет чужий, віддавати шкода було.
Після цього ще встигла зняти, як бугаї напали на літнього чоловіка, а потім, якось на диво ввічливо, садовили його, побитого, з пошкодженою головою, на плетений стільчик на літньому майданчику місцевого кафе.
Мітинг закінчився. Хтось шукає свою камеру, відняту чи то "самообороною", чи то байкерами, хтось продовжує верескливо обговорювати геополітичну обстановку.
"Ви нам тут не потрібні, зрозуміло? - надривається жінка. На ній шуба і перука. - Вас там на Майдані напихали наркотиками, а ви і сюди дісталися. Ось скільки вам заплатили?"
По набережній рухаються люди з георгіївськими стрічками. Мимоволі повертаю на безлюдну стежку, безперестанку оглядаюся, розмовляю тихо. У цей час Антон намагається сховатися від агресивно налаштованих мотоциклів. Як йому, корінному ялтинцю, тікати від іноземців, які вважають, що ця земля тепер належить їм?
До референдуму ще два дні.
За набережною видніється море. Тільки не ласкаве воно якесь. Не ялтинське.
Чи побачить воно цього літа туристів? Чи порадує когось?..

Катерина Сергацкова, УП. Життя
14 березня 2014 року.