Цей день в історії Хмельниччини: 16 лютого

16 лютого 1919 року до Кам’янця-Подільського приїхав Олександр Антонович Кошиць - керівник Української республіканської капели, яка дісталася до міста на два дні раніше. У складі капели було 100 чоловік, але до Кам’янця-Подільського через різні особисті причини приїхало лише 37 учасників хору. Тому її склад у Кам’янці-Подільському було доукомплектовано. Тут було набрано більшість хористів, проходили репетиції, навчання французької мови, проведено значну роботу з підготовки турне. Після недовгої, але наполегливої роботи в Кам’янці-Подільському у квітні 1919 р. колектив Української республіканської капели вирушив на захід, до Галичини. Там він затримався в Станіславі (теперішньому Івано-Франківську) і дав 2 концерти, які викликали небувале до цього захоплення місцевої публіки її співом. Капела виконувала лише обробки українських народних пісень. Народна пісня була стихією творчості Олександра Кошиця як диригента. Згодом хор завоював і грандіозну славу в США, Аргентині, Уругваї, Бразилії; визначною подією був виступ хору Кошиця в Нью-Йорку в 1922 році, де вперше був виконаний "Щедрик" Леонтовича.

Перший на Хмельниччині офсетний цех запрацював у Кам'янці-Подільському. Фото: wikimapia.org

16 лютого 1971 року став до ладу перший у Хмельницькій області офсетний цех. Цього дня у Кам’янці-Подільському розпочав випуск першої продукції офсетний цех міської друкарні. Першою його продукцією були етикетки для підприємств молочної промисловості. До слова, місцева газета «Прапор Жовтня» з високого на офсетний друк перейшла тільки 1984 року. Цех працював у триповерховому виробничому корпусі міської друкарні на Польському ринку. Раніше на цьому місці стояло кілька кам'яниць. Одна з них перед Першою світовою війною належала графові Ксаверію Орловському (ще раніше її власником був Бродський). Саме в цьому будинку розміщувався дворянський клуб, а ще раніше - зібрання.

16 лютого 1826 року заарештували Павла Вигодовського. Він був – єдиний з декабристів, який мав селянське походження. Народився в 1802 році в селі Ружична Проскурівського повіту Подільської губернії (нині Ружична — мікрорайон міста Хмельницький), в родині ружичнянського селянина Тимофія Дунцова. У 1819 році юнак втік з дому і добрався до Теофіполя, де його прийняли в католицьке училище тринітаріїв, де згодом змінив своє прізвище на Вигодовського. Через якийсь час Вигодовський став канцелярським служителем спочатку в Рівному, а у 1824 році отримав посаду писаря при канцелярії Волинського цивільного губернатора в Житомирі. Саме в там юний Павло познайомився з членами таємного "Товариства об'єднаних слов'ян" і одразу став завзятим прихильником революційних ідей цієї організації.

Треба відзначити, що Вигодовський був одним із найрадикальніших членів "Товариства", постійно виступаючи за повалення самодержавства й знищення кріпосництва виключно збройним шляхом (чим і відрізнявся від більшості декабристів). Після придушення повстання декабристів (14 грудня 1825 року) почалися поголовні арешти причетних до цієї справи. Вигодовського заарештували 16 лютого 1826 року і засудили до двох років каторги в Читинському острозі. Після закінчення строку каторги його перевели на поселення в Томську область. Там, у Сибіру, Вигодовський залишився до кінця свого життя (помер у 1881 році в Іркутську), перебуваючи під постійним наглядом поліції як особливо небезпечний елемент, ставши єдиним із декабристів, котрий не був амністований. Його ім'я ввійшло в історію і на його честь була названа одна з вулиць Ружичної.

Довідка: Декабристи - дворяни-революціонери, які боролися за повалення царату та скасування кріпацтва. Аби досягти своїх цілей 14 грудня 1825 року вони влаштували збройне повстання в Петербурзі. Микола I гарматами і кавалерією придушив повстання.