Професійні портрети з-під олівця аматора

Серед них: ректор Хмельницького національного університету Микола Скиба, співачка Крістіна Агілера, актори Анджеліна Джолі, Шарліз Терон та Мет’ю Перрі. Як він це робить? А він створює їхні портрети! Більшість з них про це ще не здогадуються, але, сподіватимемося, що це тимчасово... Вони ніколи не зустрічалися (за винятком пана ректора) і не позували Вадимові, молодий художник пише портрети „зірок” з фотографій, що трапляються у глянсових журналах. Не лише співаки та актори, але й звичайні люди стають „героями” його пензля, олівця або вуглика. Малюванням захопився ще у дитячому садочку. Скільки себе пам’ятає, завжди у його руках був фломастер чи олівець і аркуш паперу. Саме там, у дитячому садку, Вадим намалював свій перший у житті портрет, на якому, звичайно, була найрідніша у світі людина – його мама. Він називає себе „самоучкою”, адже ніхто ніколи не вчив його цій науці, не примушував сидіти над мольбертом, не давав за вдалий малюнок цукерку чи пряника. „Малювання приносить мені задоволення, – розповідає Вадим. – А коли (у випадку з портретами) воно ще й дарує радість іншим – то це, взагалі, удвічі приємніше! Найбільше я люблю малювати простим і кольоровими олівцями та пастеллю, також полюбляю комп’ютерне малювання. Крім того, працюю вугіллям. Дуже часто, коли хтось із друзів хоче зробити несподіваний подарунок близькій людині, я малюю портрет з фотографії, яку надсилають мені електронною поштою. Людина й гадки не має, що заочно „позує” мені. Такі подарунки завжди оригінальні та несподівані. Особливо приємно чути на свою адресу схвальні відгуки людей, яким подобається моя творчість. „Ощаслививши” іменинника, з подібними проханнями згодом до мене звертаються вже друзі друзів...”. Вадим Андрущишин закінчив ХНУ за зовсім не художньою спеціальністю – „програміст”. Зараз працює на виробництві меблів, а увесь свій вільний час присвячує малюванню. Це його найулюбленіше хобі. Бо ж іще займається рукоділлям, постійно щось конструює, йому до вподоби створювати гарні речі. Зі спортом Вадим також на „ти”, адже обожнює грати у волейбол і ніколи не пропускає жодної нагоди «поганяти» на велосипеді. А ще, як і кожен чоловік, цікавиться автомобілями. Він не любить комусь щось доводити, тому не бере участі у всіляких конкурсах. Йому це не потрібно, та й часу не завжди вистачає, бо ж іще заробляє на життя. Малює лише для себе і для людей. Постійно пізнає щось нове, зокрема у майбутньому планує спробувати себе у скульптурі, а ще – розмалювати свого велосипеда… На думку молодого художника талант дається людині від народження, але його потрібно постійно розвивати і вдосконалювати, скрупульозно працюючи над собою, над своїми незвичайними уміннями. Вадим стверджує, що формула будь-якого творчого успіху полягає у добутку таких чинників, як „талант”, „бажання”, „теорія” і „практика”. Не зупиняючись на досягнутому, а систематично „тренуючи” свої вміння, щоденно набираючись досвіду, підтримуючи усе це непоборним бажанням, ніякий талант не „згасне”, а навпаки, поступово перетвориться у спосіб життя.