Пригоди на Балканах. Архітектурний хаос Бухареста.

Кордон між Молдовою та Румунією Анна та Богдан пройшли, а точніше проїхали, дуже просто і швидко. У них була багаторазова польська шенгенська віза, по якій вони вже подорожували наприкінці минулого року. На митниці водій взяв всі паспорти, передав прикордонникам, і їм навіть жодного разу не довелося вийти з машини. Вони навіть не встигли похвилюватися, як уже опинилися в Румунії.
Перше, що помітили хмельничани на дорогах країни, так це багато возів, запряжених конями, а також радари, що визначають перевищення швидкості. Майже всі водії встановлюють собі в машину механізм, який уловлює сигнали радарів і повідомляє про наближення до них. Дороги тут хоч і не ідеальні, але хороші, а ліміт швидкості - 100 км/год.
Цікаво ще те, що водії легкових автомобілів дуже часто встановлюють собі рації, якими зазвичай користуються дальнобійники. Так, побачивши далекобійника за кермом, вони його питають по рації про наявність дорожньої поліції на дорозі, радари і т.п.

У Бухаресті вони оселилися в самому центрі міста, завдяки чому змогли швидко подивитися всі головні визначні пам'ятки, які знаходяться в старій частині столиці Румунії. Гуляючи вуличками, хмельничани випадково знаходили занедбані старовинні будинки і церкви, які навіть не вказані на карті найпопулярніших місць міста. Розкішні старовинні палаци, нові скляні будівлі, халупи, звичайні багатоквартирні будинки, руїни різних епох — усе це стоїть поруч один з одним.

Тут багато красивих парків, які завдяки теплішому клімату вже повністю вкриті зеленню і милують око, не звикле до таких яскравих фарбах і різноманітних квітів у цю пору.
“У Бухаресті панує архітектурний хаос і змішання стилів. Відійшовши кілька кроків від головних вулиць, можна відразу ж потрапити в обшарпані старовинні квартали, які давно не бачили реставрації”, - діляться враженнями автостопники.

З визначних пам'яток їм найбільше запам'ятався Палац Парламенту, який раніше називався Будинком Народу. Він вважається другою за величиною будівлею світу (після Пентагону). Висота Будинку Народу майже 100 м, а периметр перевищує 3 км. Сьогодні тут засідають румунський парламент і сенат, а також розташовується Музей сучасного мистецтва.

Будівництво палацу розпочалося у 1984 року за наказом диктатора Чаушеску. Його будівництво зажадало знищення п'ятої частини історичного центру міста і викликало численні протести, так як були зруйновані тисячі будинків, десятки церков, стадіон, монастир і дві лікарні. А в цей час Румунія виплачувала чималий зовнішній борг і стан в країні був вкрай тяжким. Гаряча вода була недозволеною розкішшю, електрику давали всього на 4 години на добу, був страшний дефіцит продовольства. Народ голодував, а Будинок Народу ріс і ріс, вражаючи своєю величиною і непомірною розкішшю. Будівництво майже завершилося до часу повалення і страти Чаушеску, якого разом із дружиною розстріляли в 1989 році.
У Бухаресті мандрівники побували на лекції про мандрівку румунів у Непал та Індію, де вони підіймалися у високі гори.

“Цікаво, що багато людей, які піднялися на високі вершини, говорили нам, що наприкінці походу людина зазвичай вже не відчуває задоволення і радості від самого процесу або від того, що бачить. Їсти доводиться через силу, спати довго теж не завжди виходить, тобто людина просто переставляє ноги і рухається вперед і її навіть не надихають прекрасні види, - розповідають мандрівники. - Особливо важко тим людям, у яких починається гірська хвороба. Деяким людям дуже складно пристосуватися до зменшення кількості кисню в повітрі і зміні тиску при піднятті вище п'яти тисяч метрів над рівнем моря”.

Читайте також про враження хмельничан від столиці Молдови Кишинева.