clear-dayclear-nightcloudyfogpartly-cloudy-daypartly-cloudy-nightrainsleetsnowthunderstormwind emailfbgpinstokrsstgtwvibervkwaytSkypeWhatsappViberPhoneMail

Подорожуємо Хмельниччиною: Великий Жванчик - чи справді бачили привидів у панському маєтку?

Свого часу палац селяни не розграбували

Свого часу палац селяни не розграбували. Фото: автора

Без містики кажуть, у цьому селі ніяк не обійтися.

Окрасою Великого Жванчика, що на Дунаєвеччині, і досі залишається панський палац, збудований місцевим поміщиком ще у середині XIX століття. Це одна з тих півторасотлітніх поміщицьких будівель, яку вдалося врятувати на Поділлі від руйнування під час революції 1917 року. Місцевий священик, кажуть, зупинив людей, які збиралися стерти палац з лиця землі, мовляв, будівля добротна, тож можна тут розмістити школу чи лікарню.

Відтоді цей маєток служить вірою і правдою людям: спочатку як протитуберкульозний санаторій, а з 1972 року – як пульмонологічний санаторій для дітей. Нині тут лікують астми, бронхіти, тонзиліти. Щороку в санаторії проходять оздоровлення до тисячі дітей. Довкола палацу – розкішний парк з рідкісних порід дерев. Є навіть гінкго-білоба. І, звісно ж, не оминають палац усілякі розповіді, пов’язані з містикою.

Вежа для покоївок

Донині палац Хелмінських – величний і загадковий. На щастя, у радянські часи будівлю радикально не перебудували, тож тут залишилося дуже багато автентичного: і зовнішня ліпнина, справжні панські сходи, і столітні дерев’яні двері, просторі кімнати, і вежа для покоївок, водонапірна башта...

У парку збереглося багато рідкісних дерев.

Досі панські погреби слугують місцем для зберігання продуктів. До соляної кімнати, облаштованої для релаксації та лікування легеневих хвороб, й нині ведуть двері з конусоподібним склепінням. Навіть ззовні палац ще той, не заліплений сучасною штукатуркою, з практично незіпсованим фасадом. За історичними довідками, почали зводити палац у 1868 році. Про це свідчить пам’ятна дошка на флігелі.

В'їздна брама.

На одній з башт видніється рік побудови.

„Унікальним архітектурним доповненням палацового ансамблю є башта-каланча, – розповідає Лілія Келащук, працівниця санаторію. – Її вікна виходять суворо на чотири сторони світу. Це найвища точка палацу. Нині це приміщення не використовується, але ми плануємо її реставрувати і проводити тут екскурсії. У спогадах сучасників про маєток є відомості, що це була кімната для покоївок. Для чого туди селив їх пан – невідомо. Можливо, щоб вони сежили за територією маєтку...”.

Панські погреби і досі в робочому стані.

Переповідають, що з палацу вели підземні ходи до сусіднього села Трибухівка та родинного склепу, який був на території маєтку. В радянські часи панів перезаховали на міському кладовищі. А от нащадки відвідували резиденцію своїх предків лише раз.

Про примару із дзвіночком

Як годиться, має палац Хелмінських і свою легенду про привидів. Вірити чи ні – то, звісно ж, справа кожного. Втім, усі, хто тут працює вже роками, зізнаються, що привидів і в очі не бачили. Але є й такі у селі, кому таємничі тіні від старезних дерев і справді видаються містичними.

Такий вигляд парадного входу зсередини.

„Я тут народилася, виросла, працюю більше двох десятків років, ходжу додому темними вуличками, але жодного разу привидів не бачила, – каже Лілія Анатоліївна. – Але переповідають, що один із синів пана Хелмінського Сигізмунд був гультяєм. Селив тут молодих покоївок, зваблював їх... В народі його називали „чорним паном”. Старожили пригадували, що сільський священик постійно намагався навести його на істинний шлях, бо пан вів досить неправедне життя. От і ширилися серед людей усілякі чутки про його походеньки...”

У селі переповідають, що красень Сигізмунд часто відвідував батьківський маєток і якось запримітив собі доньку коваля, почав залицятися. Та, наївна, думала, що панич щирий, тож сподівалася, що не покине її, не знеславить на все село. Але не дочекалася сподіваного весілля: прислав панич у весільній кареті до дівчини... цапа з дзвіночком на шиї, мовляв, це і є наречений, якого вона гідна. Дівчина, не витримавши ганьби, наклала на себе руки. А згодом почала з’являтися до панича ночами – вбрана у весільну сукню та з дзвіночком у руках. Не витримав той усіх цих жахів, тож коли після смерті батька частина садиби перейшла йому в спадок, він швиденько її позбувся, спеціально програвши в карти...

Окраса будівлі - старовинні сходи.

У колишніх палатах нині облаштовані затишні кімнати для дітей та кабінети для лікувальних процедур. В середині ще можна побачити і старовинну ліпнину, і окрасу палацу – дерев’яні сходи, склепіння над дверима, які не зазнали перебудови. Та головне, тут не бракує своєрідної палацової теплоти, яка не завжди притаманна таким старовинним будівлям.

Нині за такими дверима соляна кімната.

Система Orphus
Помітили помилку в тексті? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter
Коментувати:
Коментарів - 0:

Популярні новини

Останні фото та відео



Курси валют на 21.07.2018
купівля
продаж
Міжбанк
$
26.43
26.45
30.93
30.96
0.42
0.42

Архів новин

<<Липень 2018>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31