«Хто чекає від роботи лише грошей та комфорту, не затримується надовго в сфері культури»

Хліба і видовищ - завжди ці людські бажання були найголовнішими. А в період фінансово-економічної нестабільності «видовища» просто необхідні нам – як «гормон радості», який допомагає відволіктися від буденності, покращити настрій і набратися позитивних емоцій. Усього цього ми чекаємо, звісно, від працівників галузі культури. Про їхнє життя і плани розмовляємо з начальником обласного управління культури, туризму і курортів Миколою Черкаським.
Насамперед, про гроші
- Миколо Васильовичу, економічна криза не вкоротила й без того не дуже щедре фінансування галузі?
- У той час, коли люди не мали писемності, не знали хірургії, не зробили ніяких наукових відкриттів, кожен народ вже мав свою культуру. Це та галузь, яка існуватиме завжди. І це не залежить від грошей. Звичайно, фінанси допомагають у будь-якій роботі, і в культурі теж. Але вони не є визначальним фактором у нашій роботі. Адже працювали ми й в період безгрошів’я – коли платили лише 0,25 чи навіть 0,10 ставки. Працювали, коли заробітну плату видавали калошами, локшиною, ковбасами, цементом, а у селах в рахунок зарплати розвозили на городи гній. Напевне, галузь не занепала тому, що сфера культури, як, мабуть, будь-яка, пов’язана з творчістю, має фахівців-любителів-професіоналів з бажанням працювати в серці.
Але в цей рік кризи установи культури обласного підпорядкування в питаннях зарплати та оплати енергоносіїв забезпечені на сто відсотків. Дещо менші кошти, порівняно з минулим роком, виділяються на придбання і ремонт приміщень та інструментів, на пошиття костюмів. Але й ця стаття витрат фінансується. З обласного бюджету виділили 250 тисяч гривень на ремонт приміщення філармонії, понад 300 тисяч гривень – на придбання костюмів. Але на ремонт сільських закладів культури гроші не виділяються. Сільські ради самі їх вишукують.
- Сьогодні ще хтось працює на неповну ставку?
- На жаль, так. Але деякою мірою це виправдано. Адже є такі села, де залишилося 30-50-80 мешканців. Та в районі вирішують: навіть якщо жителів мало, але має працювати. Звичайно, працівник такого клубу не має навантаження на повну ставку. Але осередок культури потрібен. Влітку, коли до бабусь приїжджають з міст онуки, там влаштовують дискотеки. До того ж, завідуючі клубами запрошують священиків, лікарів, до клубу приїжджають з концертами районні та обласні митці. І часто сільська рада знаходить можливість нарахувати цій людині доплату. Таких прикладів багато у Новоушицькому, Деражнянському, Дунаєвецькому районах. Один із найболючіших для мене районів – Теофіпольський. Разом з тим, що в економічному плані він один з найсильніших, багато працівників культури працюють на неповні ставки. Для мене це незрозуміло.
- З одного боку, заклади культури потребують грошей. Але, з іншого, вони самі можуть заробляти.
- Я категорично проти заробітку. Так, за деякі масові заходи можна брати якусь платню. Але не це головне в нашій роботі. Ми маємо задовольнити духовні потреби населення. На один обласний заклад культури виділяють, в середньому на рік, три мільйони гривень. За цей же рік він заробляє десь двісті тисяч. То чи не краще додати ще ті тисячі, аби митці дарували свою творчість усім бажаючим, а не тільки тим, хто має гроші? І я вдячний обласній владі за розуміння. Цього року багато наших концертів, вистав були безкоштовні. Адже не кожен сільський мешканець може заплатити п’ять-десять гривень за квиток. Й виходить, що ми своїм приїздом принижуємо частину людей, які не мають грошей.
Щодня в області відбувається до сотні культурно-масових заходів
- Села сьогодні старішають, вимирають. Мережа закладів культури теж зменшується?
- У цьому році в області працюють 1 110 сільських закладів культури. Жоден заклад культури ми не закрили. Щоденно в області проходить до сотні різних культурно-масових заходів. Є деякі проблеми з сільськими бібліотеками, адже сьогодні менше надходить видань, і їм доводиться шукати нові форми роботи. Приміром, у багатьох сільських бібліотеках створюють музеї - якоїсь особистості, події, промисла. Позитивний досвід у цьому має Деражнянщина. Цікава бібліотека-музей Устима Кармалюка у селі Волоське, у Божиківцях – музей їхнього земляка, ректора інституту журналістики Дмитра Брилюка, краєзнавчі бібліотеки-музеї у Лозовому та Вовковинцях. Цього року Хмельниччина поповниться на двадцять-тридцять таких нових закладів. Нові форми роботи активно застосовують в Новоушицькому районі. Нещодавно я був на відкритті бібліотеки-музею етнографічного характеру в Березівці. Завідуюча цією бібліотекою разом з чоловіком зробили ремонт приміщення й зібрали в селі унікальні речі.
- У закладах культури багато грошей не заробиш, тому тут працюють, здебільшого, ентузіасти?
- Так. Ті, хто хоче грошей, комфорту і не кохається у цій справі, часто звільняється, недопрацювавши й року. Ті ж, хто залишився надовго, вкладає у роботу душу. Згадую, коли я ще працював начальником Деражнянського районного відділу культури . Якось приїхав у Майдан Чернелівецький – без попередження. Заходжу у бібліотеку, а там на підлозі застелений килим, який не у кожного на стіні висить. У дитячому відділі бібліотеки на столику – цукерки і домашні коржики. Запитую: «Навіщо?» Завідуюча відповідає: «Я пригощаю кожну дитину, яка приходить сюди». А на підвіконнях у горщиках – різноманітні квіти, насіння яких завбібліотекою замовляла поштою з Криму. У такий заклад хочеться приходити, і люди йдуть сюди: і з бідою, і з радістю. Такі фанати своєї справи, здебільшого, працюють у сільських закладах. І їх сотні в кожному районі.
У звітному концерті Хмельниччини візьмуть участь понад 600 чоловік
- Зараз в обласному центрі один за одним проходять звітні концерти районів. Кращі з них поїдуть до столиці?
- В Національному палаці культури та мистецтв «Україна» наша область демонструватиме всій країні свої таланти 8 вересня. Зараз ми готуємося до цього дійства, яке триватиме понад півтори години. У ньому візьмуть участь понад 600 людей. Ми покажемо не лише професійні колективи, а й етнографічні, самодіяльні. Крім обласного центру та Кам’янця-По-дільського, свою творчість демонстру-
ватимуть колективи Шепетівського, Білогірського, Деражнянського, Чемеровець-
кого, Віньковецького, Кам’янець-Поді-льського та інших районів. Головний режисер концерту – народний артист України Микола Балема. Концепція дійства – номери, які співзвучні з порами року, які відтворюють народні традиції річного циклу. Тому деякі чудові колективи, які не мають у своєму репертуарі таких номерів, не потраплять у цей концерт. Я шкодую, що у ньому буде мало колективів з обласного центру, з Дунаєвецького району.
- Це ж великі фінансові витрати?
- Обласна рада повністю профінансувала поїздку. І ми шиємо костюми, готуємо декорації. До того ж, багато питань взяло на себе Міністерство культури. В середньому, по 150 тисяч гривень на кожну область виділяють з міністерства. Ці гроші спрямовані на підготовку телеверсії, на оренду залу. В організації концерту нам допомагає земляцтво Хмельниччини в Києві.
- Це буде тільки концерт?
- Ні, ми звітуємо перед Україною про те, чим живе сьогодні Хмельниччина. Ми готуємо виставку майстрів народно-ужиткового характеру, на якій буде пред-
ставлений кожен район. Так само кожен район представить коровай та рушник.